Ховайся, я рахую до ста

Це може звучати, як звичайна гра. Але не для неї – що опинилася у владі жорстокого вогненного лорда. Тепер будь-яка гра – вже не гра. Це боротьба за її життя. І вона не збирається програвати.

Увесь його замок — це пастка, пастка, пастка.

Він — мій кат.

І він сказав:

— У цьому замку… є традиція. Цікаво, яка? Кожна дівчина, що тут опиняється, має один-єдиний шанс. Це така гра. Хованки, називається. Якщо ти від мене сховаєшся, і я шукатиму тебе всю ніч, і не знайду — то на ранок можеш виходити й не боятись. Я тебе пальцем не зачеплю, обіцяю. То як? Ти будеш грати?..

— І скільки… скільки дівчат змогли від тебе сховатись? — витисла я.

— Жодної, — як відтяв.

— Я граю.

— Граєш? Прекрасно.

Він так заусміхався — і сказав:

— Ну, то починай ховатись. Я рахую до ста.

Запрошую вас до читання! (тицяйте на посилання)