Оксамитовий гріх - Завершено! | Чому еротика?

Нарешті мій еротичний трилер в атмосфері легкого курортного сну - опубліковано ПОВНІСТЮ))

І я дуже-дуже рада! І вдячна за прочитання, за додавання до бібліотек, за коментарі! Це гріє! 

А еротика?... Для мене це не про "тіла". 

Еротику я завжди прирівнювала до чуттєвості. Збудження від випадкового дотику. Солодкого натяку. Гаряч у душі і трохи нижче від одночасного бажання розірвати зв'язок... і вберегти його за будь-яку ціну.

Еротика - це блискучі пляжі з прохолодними коктейлями. Океан, синє небо. Свобода і запах цитрусу в повітрі. 

Еротика - це колишній, що нахабно повернувся після болючого розриву. І приніс із собою проблеми. Напругу. Потяг. 
 

Словом, якщо вам подобаються гарячі історії, де жінка - не просто рабиня, чи бідолага в біді, а жива, інколи вибухова - то я запрошую вас познайомитися з моєю Авелін)

Буду рада, якщо вона стане і ВАШОЮ теж!


Спробувати "Оксамитовий гріх"

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Фінал літмобу #березневі_буккотики
Ось і добіг кінця наш міжавторський літмоб весняних історій, кожна з яких подарує вам захоплюючі емоції. Всі історії знаходяться за тегом #березневі_буккотики. А я вам нагадаю про кожну авторку та її книгу нижче: "Проклятий
Флешмоб «оповідання за картинкою»
Отож, любі мої друзі, колеги, читачі, чи три в одному. Пропоную на хвилинку відкласти серйозні справи й трохи побавитися. Давайте напишемо весняне оповідання за картинкою — легеньке, світле, тепле, з ароматом книжок. ☄
Знайомство з еротичним твором "В обіймах Моря"
Вітаю! Ми знову зустрічаємося з вами для обговорення «В обіймах Моря», але цього разу з метою оглянути ланцюжок фактів у рубриці «Знайомство». Сьогодні в нас легка еротична історія якраз для весняного
Довгоочікуваний штиль
Мої любі, історія «Шторм серця» офіційно завершена! Навіть не віриться, що ми разом дійшли до фіналу цієї непростої, емоційної, місцями такої ніжної історії. Для мене це була не просто книга, а цілий вир почуттів, переживань,
Мене зворушило до сліз...
Я вже не просто плакала, а вила, хапала повітря розпухлими губами, по яких текли сльози, шмигала носом, сиділа на підлозі біля Руслана й притискала його голову до своїх грудей. Я розуміла, що варто заспокоїтися і подбати про
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше