В рамках безстрокового марафону від Тетяни Гищак залишаю відгук на цю книгу.

В книзі розповідається про хлопчика Кирила або Лу (як його називала мама), якому, приблизно 6 років, де він розповідає про окремі ситуації з дитинства- згадки з його мамою, про людей і тварин, які були в ті часи з ним. Автор обережно описав відчуття і здогадки хлопця, що з ненькою щось не так, але як на мене, мало описав почуття дитини, про втрату мами.

 Мені, на перший погляд, здалося все заплутаним і незрозумілим. Але його асоції через звуки - дало трохи більше зрозуміти самого хлопчика. Слово "Шчемливий" в кінці дуже розчулило. Місцями мені не вистачило характеристик на персонажів. От про Веню мені все зрозуміло, то про тітку Михасю, Генку - мало. В кінці це виявилося дуже реалістичним сном. Загалом - книга залишила двозначні враження. Ідея непогана, в багатьох всередині живе маленький хлопчик Лу, який пам'ятає маму молодою. Трапляються орфографічні помилки, але то діло поправиме. І вказується жанр фантастика, але я її там не дуже відчула.