Всім привіт!

Дорогі читачі, на вас чекає нова глава фентезі "Сильніше магії всієї" і нові дива магічного світу.

— Нідія, а чому мені не запропонували поїсти? Одяг подарували, а про їжу не подбали... — запитала, намагаючись приховати образу в голосі.

— А хіба ти відчуваєш голод? — округлила очі жінка.

І в її доньок аж обличчя витягнулися від подиву.

Евеліна задумалася. Почала прислухатися до свого організму. Вражаюче, але голоду й близько не відчувала. Мабуть, тому й не не згадала про їжу раніше.

— Ні, — видихнула здивовано. — Зовсім їсти не хочу, — мотнула головою.

— Ну ось бачиш! А то налякала, — розсміялася Нідія. — Я подумала, що збій якийсь трапився, а ми не врахували, і тепер ти страждаєш від голоду... Жахливе відчуття, — скривилася.

— Збій? По-моєму, збій якраз у тому й полягає, що я зовсім не хочу їсти, — заперечила Ева.

— Ні, дитино, у цьому світі ніхто не їсть і не п'є через потребу. Виключно для задоволення іноді або в лікувальних цілях. Але ми не готуємо. Кухня, якщо і є в будинку, призначена для приготування чародійного зілля. Ми ж вважаємо за краще смакувати нектар із квітів, який здатний вилікувати будь-яку недугу; мед диких бджіл, що дарує довголіття; солодку росу з лісових трав, що наповнює силами після подорожей в інші світи... Та багато чого ще! Але не часто.

— Нічого собі! — не стримала здивованого вигуку Евеліна.

— Так-так, люба, їжа не є для нас життєво необхідною. І це дуже зручно, скажу я тобі... — покивала головою Нідія. — Ми не витрачаємо величезну кількість часу на приготування страв і безпосередньо вживання їжі, як це заведено у вас. Ми не втрачаємо можливість продуктивно працювати і повноцінно жити, якщо не з'їмо щось протягом тривалого часу. Не відчуваємо цього жахливого дискомфорту в животі, бурчання, коли полонить голод, — знову скривилася.

P.S. Як думаєте, автор, який написав такий світ, любить готувати? :))))