Добрий вечір  вам, любі читачі. 

Заходьте почитати  “Совість для диявола”  

 — А то ти зовсім ніяка. Будемо тебе лікувати відбивнушками та якимось тортиком. Хочеш? Що тобі на сніданок приготувати?

— Відбивні... З салатиком із пекінської капусти... — захникала вона немов мала дитина. — І каву. Велику-велику чашку! Таку, щоб можна було втопитися.

— Я не дам тобі втопитись, — буркнув, ледве стримуючись щоб не засміятися на весь дім. — Хочеш залишити мене одного на цих психів? Та я ж буду навідуватись в гості до кожної "підробки" та тикати їх носом у парфуми, аж поки вони не визнають, що то оригінал. Тобі їх не шкода?

— Я б на це із задоволенням би подивилась, — засміялася вона. — Ходяча карма на ножках, а не диявол. Так і закохатися можна…

Ну й до закінченої книги “Мій ректор гусь”.