Мозковий штурм…

Як я і казав, історія Пустоти зародилася ще у 2014 році. Відтоді — то пишеться, то відкладається. Є загальна концепція, є лорна сітка подій, але... Але.

Якщо перші дві історії ще років 5–8 тому були скелетно сформовані і більш-менш розвивалися у голові, то наступні — це лише концепти у думках. Є ідеї, є настрої, є напрямки… Але зараз я сиджу і ловлю себе на думці: з чого почати?

Можливо, варто подати паралельні події від імені іншого персонажа — розповісти те, що залишилось «за кадром», чого не бачив головний герой. А може, краще продовжити його шлях і розкрити нові грані?

З одного боку, вибір здається трохи тупиковим — важко вирішити, що обрати. Але з іншого — хочеться і те, і інше. А якщо робити обидва варіанти одночасно — з'являється відчуття, що можна заплутатись у власних нитках.

Тому зараз — мозковий штурм. Пошук точки входу. Бо всередині — цілий всесвіт, який так і чекає, щоб його знову оживили словами.

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Оксана Павелко
07.04.2025, 15:31:46

Так, бувають моменти що наче давно улюблені персонажі розкручені й дійшли до певних точок, і навіть хепіенд, а так не хочеться прощатися з тим уявним світом і з улюбленцями))

Показати 18 відповідей

Оксана Павелко, Вам також :)

Інші блоги
М(ж)к. Що з королевою?
Магія в книзі "Моя (жахлива) Королева" досить проста, насправді. Є ті що народжені володіти тінями, а є ті що володіють світлом. А для того, хто пробудив її в собі вона відкриває - новий світ. Так Маур бачить
І ось фінал. Я і є вогонь!
Останній розділ опубліковано. Алексіс промовила свої слова. Ця історія видалась для мене занадто емоційною. Тому візьму перерву і повернусь з трохи іншим жанром. Від самого початку я знала чим закінчиться
Щось, що існує дуже довго...
Дорослі казки виростають з дитячих казок... По-справжньому, дитячими вони стали відносно недавно, а до того багато століть їх розповідали і слухали цілком собі дорослі люди. Недарма останнім часом їх взялися екранізувати
Про злість на себе та самодисципліну авторів
Є одна емоція, про яку автори говорять не дуже охоче. Бо ніби й незручно, та ще й “сама винна”. Ця емоція - злість на себе. На себе вчорашню, яка замість писати - гортала стрічку соцмереж. На себе позавчорашню,
❗️продовження Пухкенької ❗️ +
А я зі сповіщенням, що продовження моєї книги вже доступно до прочитання! І, звісно, нагадую: ❗️Публікація продовження ЩОДЕННА: о 12:00 щодня без виключень❗️ Однак сьогодні для різноманіття хотілося б нагадати про інші
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше