Додано
07.04.25 14:52:46
Візуали для роману Моя Алекс
МОЯ АЛЕКС - читати тут
арти для книги Raina Crow



— Майкл, не дивись на мене так! Коли так на мене дивляться інші, мені все одно! — у голосі Алекс з'явилися істеричні нотки. — Але тільки не ти! Тільки не ти! — А як ще мені на тебе дивитися? — гіркі складки залягли біля його рота, руки стиснулися в кулаки, а погляд не відривався від стопки фотографій, яку він жбурнув на камінну полицю. На верхньому знімку мініатюрна брюнетка — точна копія Алекс — розслаблено спирається на бортик басейну, а змарнілий конгресмен подає їй келих. Оголені люди явно не гають часу дарма... — Як ти міг навіть думку припустити, що це я? — приголомшено запитала Алекс, насилу відвівши погляд від фотографій. Майкл продовжував дивитися на знімки, і очі його скляніли — такого холоду в них Алекс ще не бачила. І не думала, що коли-небудь побачить. — Ти маєш повірити мені! — Її голос зірвався на крик. — Ти не можеш не вірити мені! — Не кричи на мене! — Майкл впечатав у стіну кулак. — Я не кричу на тебе! Я просто кричу! — взвизгнула вона, але потім тон знизила. — Що ще мені залишається робити, коли мене звинувачують у тому, чого я не робила! — Я завжди довіряв тобі, — побілішав від гніву шрам на його щоці, — завжди! І ти думаєш, що я б не відніс усю цю гидоту на експертизу, перш ніж звинувачувати тебе в чомусь? Це не підробка, Алекс, ось у чому проблема. — Але може... може, це хтось дуже схожий на мене? Дивись, обличчя майже завжди приховане волоссям або зняте в профіль, на нього постійно падає тінь, або хтось перекриває кадр... — Вона гарячково перебирала фото. Чорт, вона ж пішла тоді з цієї вечірки, щойно побачила на ній Лоуренса! Хто ж міг її так підставити? І навіщо? І як довести тепер, що її там не було, якщо експертиза підтвердила, що фото — справжні? Алекс підняла голову і натрапила на презирливо-холодний погляд чоловіка. Він не вірить їй. На душі стало бридко, і захотілося щось розбити.



— Майкл, не дивись на мене так! Коли так на мене дивляться інші, мені все одно! — у голосі Алекс з'явилися істеричні нотки. — Але тільки не ти! Тільки не ти! — А як ще мені на тебе дивитися? — гіркі складки залягли біля його рота, руки стиснулися в кулаки, а погляд не відривався від стопки фотографій, яку він жбурнув на камінну полицю. На верхньому знімку мініатюрна брюнетка — точна копія Алекс — розслаблено спирається на бортик басейну, а змарнілий конгресмен подає їй келих. Оголені люди явно не гають часу дарма... — Як ти міг навіть думку припустити, що це я? — приголомшено запитала Алекс, насилу відвівши погляд від фотографій. Майкл продовжував дивитися на знімки, і очі його скляніли — такого холоду в них Алекс ще не бачила. І не думала, що коли-небудь побачить. — Ти маєш повірити мені! — Її голос зірвався на крик. — Ти не можеш не вірити мені! — Не кричи на мене! — Майкл впечатав у стіну кулак. — Я не кричу на тебе! Я просто кричу! — взвизгнула вона, але потім тон знизила. — Що ще мені залишається робити, коли мене звинувачують у тому, чого я не робила! — Я завжди довіряв тобі, — побілішав від гніву шрам на його щоці, — завжди! І ти думаєш, що я б не відніс усю цю гидоту на експертизу, перш ніж звинувачувати тебе в чомусь? Це не підробка, Алекс, ось у чому проблема. — Але може... може, це хтось дуже схожий на мене? Дивись, обличчя майже завжди приховане волоссям або зняте в профіль, на нього постійно падає тінь, або хтось перекриває кадр... — Вона гарячково перебирала фото. Чорт, вона ж пішла тоді з цієї вечірки, щойно побачила на ній Лоуренса! Хто ж міг її так підставити? І навіщо? І як довести тепер, що її там не було, якщо експертиза підтвердила, що фото — справжні? Алекс підняла голову і натрапила на презирливо-холодний погляд чоловіка. Він не вірить їй. На душі стало бридко, і захотілося щось розбити.
Юлія Рудишина
435
відслідковують
Інші блоги
Так, як тільки Анджеліна пішла на побачення із Тарасом, за деякий час подзвонив Антон, і попросив її про допомогу із відновленням документів, а можливо це було лише приводом, перервати побачення і змістити увагу на себе,
Ну що, мої любі, у нас тут маленький ювілей! Нас уже 200! Двісті людей добровільно натиснули кнопку «Відстежувати» й тепер змушені спостерігати, як я пишу книги, вигадую нові, періодично сварюся з власними персонажами
Дорогі мої читачі! Часто автори діляться залаштунками: мовляв, сідаєш писати за чітким планом, герої слухняно крокують за сюжетом, а ти спокійно керуєш історією. Але знаєте, як це буває у мене? ;) Часто лорди, лікарі,
Ми впевнено крокуємо до фіналу, тому пропоную згадати початок❤️ З чого все почалося... Чоловік повільно присів напроти. Я надто добре знала, на що здатна його магія. Це був маг із рисами обличчя прекрасного бога
Всім привіт! Сьогодні знижка на книгу Ти лише моя. Я підвівся на неслухняних ногах. Серце гупало в грудях так, що закладало вуха. Я хотів кинутися до неї, стиснути в обіймах і ніколи більше не відпускати, але
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНеперевершені арти! Це прекрасно!
Вадим Булава, дякую)
Гарні цитати) успіху книзі)
Юлія Богута, дякую)
Фразу: "— Я не кричу на тебе! Я просто кричу!" я таки візьму в лінгвістичний арсенал)
Хоча взагалі доволі напружений епізод.
Юлія Рудишина, Чорт, тоді почну читати історію з блокнотом, щоб заносити цікаві фрази для користування у побуті)
І все ж хочеться вірити, що надалі все буде добре і вони зможуть впоратися з непорозуміннями!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати