Знижка на історію кохання Тадея та Сніжани!!!

Вітаю, сонечки!

Мирного та спокійного початку тижня!!!

Запрошую до знижки на роман — "Будинок на щастя".

У тексті є:

Втеча від вівтаря; перше кохання; зустріч через роки; пригоди; справжні почуття!!!


 

Уривок.

На літо батьки мене привозили до прабабусі, тут я подружилася з сусідкою Ілоною, вона моя однолітка.

І от одного суботнього дня, подруга зателефонувала мені, і попросила прийти. Ілона плакала та сказала, що пояснить все, коли я прийду.

Я ж поспіхом кинулася до сусідки. Виявилося вона вчора ввечері застала свого хлопця з іншою. Звісно це не приємно. Я шкодувала подругу, жаліла, заспокоювала. Коли ми наговорилися, я покинула будинок Ілони. Її бабуся Таміла заспокоїла мене. Мовляв, буде наглядати за онукою. Я ж зі спокійною душею пішла. Вже майже дійшла до воріт, як у двір увійшов статний парубок, а оскільки кавалера Ілони я не бачила, то одразу накинулася на нього зі звинуваченнями. Обізвала, вирвала з рук букет білих троянд, і добряче набила ним хлопця. Оксамитову скриньку, яку він тримав в руках викинула в басейн.

Він схопив мене, і підніс разом з футболкою. З люттю прошипівши, що якщо ще раз побачить мене у дворі, то руки та ноги переламає. Я плюнула йому в обличчя, і назвавши зрадником подалася до себе.

Через кілька хвилин мені передзвонила Ілона, і зі звинуваченнями заявила, що це був її старший брат. А я ненормальна зіпсувала все, адже Тадей мав зробити пропозицію своїй дівчині... Як виявилося пізніше, брат Ілони навчався за кордоном, і до бабусі приїжджав рідко.

Я знову важко зітхаю. З того дня, я більше не спілкувалася з Ілоною. Вона образилася на мене, а я мов ненормальна закохалася в Тадея. Дивилася на нього крадькома. Я називала це платонічними почуттями. Три роки страждала від нерозділеного кохання, мріяла та марила цим чоловіком, поки не зустріла Романа. Красиві залицяння, комплементи, інтриги, і я з головою поринула у нові почуття, забувши про все на світі. І от сьогодні зрозуміла, що нікому не можна вірити. Нікому.

Здригаюся від того, що хтось стукає у вікно. Не встигаю нічого збагнути, як прочиняються дверцята.

— Сніжано, давай допоможу! Ти тільки скажи, що потрібно зробити?!!

Я часто кліпаю. Нереальне хвилювання знову захоплює мене.

— Нічого не потрібно! Дякую! — лиш сухо відмахуюся. — Я впораюся з усім сама.

— Сніжано, я останній раз прошу. Я ж бачу, що тобі допомога потрібна. Ти ж тут до ранку замерзнеш, а потім зляжеш з гарячкою. Ти цього хочеш?

Я кілька секунд мовчу, і розумію, що це єдиний мій шанс, і іншого такого може не бути.

— Ні, — лиш тихо відповідаю та зізнаюся. — Я не можу відчинити ворота.

— Давай ключ! — впевнено просить чоловік.

Я взявши з панелі ключ, передаю його чоловікові, а він наказує.

— Сиди в машині, тут мряка посилюється, а ти он як легко одягнена.

Коли Тадей зачиняє дверцята, в машині стає значно тепліше. Я кутаюся у свою білу шибку, яка насправді нічого не гріє, адже вітром підшита.

Зацікавлено спостерігаю, як Тадей возиться зі замком. Потім кудись йде, а за трохи повертається. Я видихаю коли він відчиняє ворота. Але під світлом фар, бачу таку ж картину як біля воріт. За заростями нічого не видно.

Я ж туди не проїду.

Моє серце тріпоче, коли Тадей наближається до мене.

Він прочинивши дверцята машини заявляє.

— Сніжано, ти мусиш зачекати. Я попрошу свого двірника, аби викосив двір, хоч перед будинком.

— Але вже майже ніч... — розгублено кидаю я.

— Це не страшно, — відмахується чоловік, й просить, але ти мусиш увімкнути світло у будинку, аби було видно. — чоловік на мить замовкає, дивлячись відверто в мої очі. — Ходімо проведу.

Я прихопивши телефон, не охоче покидаю вже не дуже теплий салон машини. Трепет іскрами розноситься по тілу. Мені лячно, але раптом ловлю себе на думці, від якої стає ніяково. Мить мовчу, а тоді таки питаю.

— А ваша дружина не буде проти, що ви мені допомагаєте?

— Не буде! — досить впевнено відмахується чоловік...

Книга тут...

XZOOkhob — Давид та Ілона.

Приємного читання!

 

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
lanachak
07.04.2025, 13:57:57

Ай , так зраділа дівочка що отримала такий чудовий подарунок , що мабуть зразу ж почала читати і забула подякувати автору , дякую автору за можливість)))

Показати 2 відповіді
Ольга Діденко
07.04.2025, 16:41:28

lanachak, Таке все частіше стається. Подякувати забувають.

avatar
Ольга Діденко
07.04.2025, 13:57:42

Дякую за можливість.

Лія Тан
07.04.2025, 14:42:11

Ольга Діденко, Будь ласка! Приємно!♥️♥️♥️

Інші блоги
Розмова, якої не уникнути...
Ну що ж, Кіра та Мир таки поговорили. Емоційно, боляче, але відверто. А ще брехня Мира таки вилізла на поверхню, і Кіра дізналася, який секрет від неї приховував коханий... Напруга просто зашкалює! А чим закінчилась розмова
Він знає, хто вона. Вона ще не знає, що він знає.
Він знає, хто вона. Вона ще не знає, що він знає. Андрій Вишневський. Сорок років. Найкращий кардіохірург Києва. Він не усміхається. Не жаліє. Не повторює двічі. У нього є одне правило, яке він ніколи не порушує: «Не брешіть
Вівісектор проти Зламника. Продовження.
Один невдалий магічний портал. Двоє чоловіків, які ще не встигли розібратися у власних стосунках. І вимір, де навіть найменша помилка може коштувати життя. Димитрій Вальтер лише хотів доставити свого проблемного
❤️ Новинка "Перукар" ❤️
Привіт усім! Перш за все, хочу перепросити за те, що так довго була відсутня. Реальне життя складна штука – у добі замало годин, а в мене — замало енергії. Останнім часом стільки всього навалилося, що я геть нічого
Аня затягнула Лану до кімнати...
Вітаю, любі букнетівці! ❤️ Аня затягнула Лану у свою кімнату. Оновлення вже у ваших книжечках: Мала тягне мене за руку вглиб квартири, а її батько нас навіть не зупиняє. Ще й дозволяє їй це робити. У своїй кімнатці Аня
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше