Вони назвали її демонесою. А вона просто вибрала себе.

Це історія не про гріх, а про свободу. Не про покору, а про силу.

Ліліт — не просто перша жінка. Вона — перша, хто сказав «ні». Її вигнали за те, що вона була рівною. За те, що не схилилася. За те, що вимовила Ім’я Бога і пішла — у ніч, у самотність, у нескінченну свободу.

Ця книга — не переказ давніх легенд. Це голос жінки, що зберегла свою суть крізь тисячоліття. Демони, які вийшли з неї, — не потвори, а ті, хто навчився жити без ланцюгів. Чи мститиметься вона? Чи знайде спокій? Чи здатна навіть вона любити після всього?

Ліліт. Вигнана з Раю. Сформована в пеклі. Нескорена в собі.