На Букнеті обговорюють, ким працюють автори (зокрема, в блогах Івана Немеша й Оксани Павелко). Та мене більше цікавить інше: що саме привело вас до письма?
До речі, часто помічаю: найсильніші історії виходять у тих, хто взагалі не має професійного стосунку до текстів — не журналісти, не копірайтери, а інженери, лікарі, іноді навіть колишні злочинці. Можливо, справа в тому, що вони мають справжні, прожиті історії — а саме це найбільше захоплює читача.
Поділіться: ким ви були до письменства чи є? Що вивчали, чим займаєтесь, і чи пов’язана ваша основна робота з літературою?
10 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиМоя не пов'язана. Я архітектор. Але все життя читала запоєм. Писала щось невеличке в школі, писала казки, коли була в декреті... Навіть одного разу відправила у кілька видавництв, звідки прийшло багато компліментів і нічого з того ))) А тепер... Переклала для сина книжку, Уткіна " Гуркочучий міст" яка реально класна, про первісних людей. Вона є лише в російському варіанті, а мені хотілося, щоб моя дитина прочитала. Ну, і... підсіла на Букнет, а потім воно якось пішло... і спробувала сама. От...
Мене цікавило колись багато всього. Я валяла з шерсті іграшки, пробувала робити вироби з полімерної глини, плести бісером, в'язати (що, як виявилось, не моє...), малювати різними матеріалами та й на графічному планшеті. Також я навчалась на художній кераміці й дуже любила ліпити всіляку всячину з глини (на День святого Валентина я подарувала руку з анатомічним серцем у ній).
З дитинства любила уроки літератури та писати різні твори. Пам’ятаю, як з подругою читали при всіх гумористичний твір, як клас сміявся та просив продовження — досить теплий спогад :)
Я не вважаю себе кваліфікованою письменницею, але є речі, які я хочу аби читали та бачили моїми очима.
Ах, точно, а зараз я працюю в сфері 3д)
Дякую, що згадали мій блог☺️.
Коли я написав свою першу історію Щоденник убивств та дві наступні в серії, я працював менеджером в АЗС Wog. Звісно без досвіду редагування, книга надалі залишається такою як була написана вперше. Хоч книга на БукНет є третьою.
Оксана Павелко, Так. Найголовніше писати для себе
Працювала статистом в с/г компанії. Зараз в другому декреті. В школі завжди писала твори навідмінно. Коли почала писати книгу, нікому не сказала, просто пояснила, що з'явилося хобі, але майже всі сказали, що мабуть я пишу.
В одному з блогів я писав, чому і як я почав писати. Взагалі, моя професія викладача англійської частково повʼязана з тим, чому я почав писати. Ну… не сама професія, як мова. Коли я вчився на канадську освіту - то у мене було завдання написати коротеньке оповідання… і мені сподобалось настільки, що я почав писати.
Феодот, В школі я завжди дивилася на чистий аркуш як вівця на чужі ворота. Та одного разу мене прорвало вже в технікумі, теж над твором.
Я з дитинства багато читала ,мала розвинену уяву і кожну історію дофантазовувала ,тоді почала писати , але ніколи не мала достатньо часу .Зараз мені 37 років і я почала писати знову ,це для мене свого роду терапія .Маючи дуже багатий життєвий досвід проживши сім кол пекла я знаю що людина відчуває в тих чи інших ситуаціях і викладваючи це на папері наче звільняюсь від тягаря
Вікторія Ляховець, Я не фінансист та наші історії чимось схожі ))
В дитинстві багато часу доводилося бути на одинці зі своїми думками. Тож моя уява ще тоді почала генерувати різні історії. А головним каталізатором стала стрічка "Лекс". Після неї я марила космічними пригодами. З роками якось прийшла до думки, а чому не спробувати втілити свої історії на папері, й почала продумувати своїх персонажів і різні сюжети. Ось так і до жилася до письменництва))
Пишу відколи навчилася писати, а от любов до читання прийшла в класі 4-му. Попри захоплення літературою, отримала диплом інженера за спеціальністю "Автоматизація та комп'ютерно-інтегровані технології". І, попри таку не літературну роботу, я продовжувала писати поезію та прозу, надихаючись життям та історіями людей.
Копірайтери (я) теж мають справжні прожиті історії))) А взагалі я за професією фінансист) А писати подобалось з дитинства. Писала вірші десь у років 11-12
Писала я ще зі школи. Та навіть тоді не думала про те, щоб навчатися на щось таке. Про свою професію я не хочу тут писати, бо це не круте іт, і щось елітне.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати