Мій шлях до книжкового світу

Вже майже місяць, як я почала свій шлях у художній творчості.

8 березня вийшла моя перша книга —

Королівство Крижаного Полум’я історія, над якою я працювала пів року, вкладаючи в кожну сторінку серце, мрії та найтепліші емоції.

На сьогодні вже написано 4 книги та 2 хроніки — і це тільки початок великої пригоди.

Натхненням для мене стала моя маленька принцеса. Після її народження світ змінився. Я зрозуміла, що годинами сиджу з книжками, читаю, мрію, або просто думаю — поки вона спить, їсть, або ніжно притискається до мене під час годування.

У ці моменти з’явилася думка: "А чому б не створити щось своє?"

Так народилася моя перша історія.

  • Я пишу лише тоді, коли малеча спить вдень або вночі. Ці години — мої творчі віконця, наповнені тишею, магією і трохи кави.
  • Це непросто — бути мамою 24/7 і водночас творити. Але коли я бачу, як оживають мої герої, як слова перетворюються на світ — я відчуваю, що книги живуть.

Дякую всім, хто читає, підтримує і чекає продовження. Ви — частинка цього шляху. І він тільки починається.

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Христина Вілем
06.04.2025, 14:44:22

Це так мило)))
Бажаю вам успіхів і натхнення!

Показати 2 відповіді
Христина Вілем
06.04.2025, 20:11:55

Svitlana Anosova, Дякую)

Дуже зворушливо. Бажаю нехай ваша принцеса буде здоровою і щасливою. ❤️❤️❤️

Svitlana Anosova
06.04.2025, 18:45:40

Світлана Романюк, Дякую вам від щирого серця! Ваші добрі побажання гріють душу. Нехай і у вашому житті завжди буде місце для щастя, тепла та любові!

Інші блоги
У "Обережно!.." ❤️25 ❤️
Доброго вечора, сонечки! Ви мене дуже потішили)) уже 25❤️❤️❤️ прочитань))) щиро дякую вам за таку увагу. Звісно ж, підготувала візуал до останнього розділу, якщо ви ще не бачили його і не читали. А ви вже викопали картопельку?
Спільники. Крадіжка. Поцілунки.
Привіт, мої любі Спокусники! Новий розділ: “Не такий ти й святий” 18+ Майже північ. Я стою в бабусиному будинку біля холодильника разом зі спільницею й передаю їй наїдки в контейнерах. — Що це? — Селія
Тут солодке все! Спойлер, фото і знижечка)
— Я не можу без тебе жити, руденька, — на мить відірвавшися, каже Ден. — Я вмираю без твоїх губ, без запаху твого волосся, хай яким би воно не було. "Повернути руду" УВАГА! В кінці нової глави
І хто її такою зробив??
Попри близькість Едварда, приїжджаю на роботу як королева, і коли ми виходимо з машини, він знову подає мені руку, при цьому процідивши крізь зуби: — Досить випендрюватися й вдавати, ніби мене тут немає. Це питання безпеки!
Трішки літнього затишку
Схоже, Матвій та Ліза знайшли улюблене місце для побачень:Бандит і Принцеса
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше