Добрий вечір  вам, любі читачі. 

Заходьте почитати  “Совість для диявола”  

— Щось ти зовсім розклеїлась, — промовила Лакі, нахиливши голову над моїми ногами, — може, перенесеш завтрашню зустріч на інший день? Коли  хоча б нагадуватимеш людину, а не протерміноване желе. 

— І ти туди ж? — нервово відгукнулася я, згадуючи слова Даймонда, які кидали тінь на мої розгублені думки, — Я не розклеїлась. Просто не можу зібрати себе докупи.  Це зовсім інше.

— Не інше. Ти просто ще не бачила своє відображення в дзеркалі, — посміхнулася Лакі, ледь приглушено бурмочучи під ніс, — Страшна, як старий зомбі. І що цей диявол знайшов у тобі...?

— Сама не знаю, — відповіла я, повільно опускаючи погляд на зап’ястя, де виднівся чіткий магічний браслет, котрий встиг добряче розрослись за цей день.

Ну й до закінченої, безкоштовної книги“Сайленс” 

— Наскільки я можу судити, цей гад влив тобі приворот у каву. Ти як почуваєшся?

— Дуже хочеться повернутися до цього гада і...

— Вбити?

— Поцілувати... — простогнала, даючи собі ляпас рукою. — Ну, за що? Мені для повного щастя тепер тільки привороту експериментального не вистачало! Вб'ю! Воскрешу і... обійму! Чорт!

— Ти краще давай згадуй, що там було в основі? Поки не згадаємо, нам до цього щура підходити не можна. Ти тільки прив'яжешся до нього ще більше, і тоді взагалі хана.

— Він вічний, — убито відповіла, намагаючись не думати про те, як мій красень зараз у їдальні ніжно торкався губами чашки. — Згадала! "Поки смерть не розлучить нас" —  так він його назвав.

— Саро, зберися! — клюнув мою голову фамільяр. — Нам ще вбивати його!