А про це читайте у новому розділі "Академії Фейлім". Вже на сайті. ;)

І куди ж без милих котиків? ;)

— Якщо хочеш піти, я куплю тобі квиток, — одразу заявив він.

— Тільки мені? — я здивувалася. Я сподівалася, що Мор теж піде з нами. — А ти не підеш?

— Ти серйозно, Ейло? — Мор подивився на мене так, наче я сказала дурницю. — Там, напевно, буде багато студентів. Ти хочеш, щоб вони нас разом побачили?

Ах, ось він про що! Але ж ми не побачення там зібралися влаштовувати, щоб він так сильно хвилювався.

— А на вулиці вони нас не могли побачити разом? — задала я цілком логічне питання.

— Ми переважно вночі ходили, тож навряд, — заперечив Мор.

— Та кинь, Море! — я підхопила на руки одне з кошенят, що крутилося біля моїх ніг, і сіла з ним на диван. Наріс теж застрибнув на диван і вмостився поруч, притулившись до моєї ноги. Я почухала його за вушком. Як же мені подобався цей лагідний котик! Поки нас не було, за кішками доглядала подруга Манвейн, але вони все одно скучили за увагою. — Ми ж не будемо цілуватися там і триматися за ручку. Що такого, якщо ти проведеш вечір у компанії своєї асистентки та її подруг?