3 роки знадобилось для того, аби текст набув логічного розвитку сюжету. Я здивована тим, що він став дійсно цікавим і зохоплюючим (якщо вірити словам моїх бета-рідерів). Тільки зараз я задоволена цим текстом і можу з легкістю сказати так, часнита книги завершена і вона така як має бути. Поступово вона йде до завершення і це мене дуже тішить. Що буде коли історія буде завершена? Не знаю. Можливо роздрукую її, а потім вона займе місце на моїй поличці і буде радувати око. Можливо на душі стане трішки легше, бо зможу таким чином прийняти й відпустити минуле, яке постійно нагадує про себе. Зараз вже не так важко й боляче, але бувають момент коли дуже сумую за тими моментами...