Пустота 2: На грані розколу

Пустота 2: На грані розколу, сьогодні я закінчив "рибу" — чернетку, що стала лише початком величезного шляху: прочитай, подивись, подумай, перепиши. Від початкового задуму лишилося десь 50% — пояснення перетворилися на питання, нові герої поступилися місцем додатковій смерті. Багато чого я не планував, а ще більше не додав. Всередині мене розриває бажання поділитися, але водночас стримую себе.

Чому?

  1. Замість 260 сторінок А4 першої книги, тепер 300+, і деякі розділи переросли навіть першу "Пустоту".
  2. Друзі кажуть: друга частина важча, складніша, може відлякати читачів. Питання з першої книги так і не знаходять відповідей.
  3. Я люблю цей світ. І ненавиджу його. Він поглинає мене, став маніакальною одержимістю. Останній місяць — це безкінечні думки про повороти, героїв, їхні вчинки. Чи логічні вони? Чи могли б бути іншими?

 

 

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Як гадаєте, що у скриньці?
А минуле матері вперто нагадує про себе. Кіра знайшла ще дещо, що може змінити хід подій. Як гадаєте, що у скриньці? (Щойно відчула себе ведучою шоу "Що? Де? Коли?", ахахах) PS. Не хочу забігати наперед, але насправді
Візуал до першого розділу
Усім доброго вечора! Додаю візуал до першого розділу нової книги "Крамниця попід хмарами". А також маю до вас питаннячко: Чи буде вам зручніше, якщо усі візуали публікуватимуться тут, чи краще для цього окремо
Гарна знижечка та новина!
СВІТЛА ДЛЯ ТЕМНОГО Їхній роман був пристрасним і коротким, але його фінал став для неї боліснішим за всі попередні випробування. Коханий загинув, залишивши її саму з дитиною на руках. Майже через три роки доля дарує
Все ще попереду?
Попри ту невидиму війну, яку ми з Тараханом щодня ведемо в їдальні, моя присутність у замку приносить свої плоди там, де це найважливіше — Паула змінюється на очах. Та тендітна, змучена страхами жінка, яку я побачила у свій
Серед чужих зірок — початок нової історії
«Серед чужих зірок» — початок нової космічної історії Що б ви зробили, якби заснули у своєму світі, а прокинулися тоді, коли все знайоме вже давно зникло? Андрію Погорільцю п’ятдесят сім. Він не військовий герой,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше