Вітаю!

11 частина Артефакту вогню!

— Самотній вампір на ельфійському балу? Щось підозріле.

Райдан посміхнувся.

— Звісно ж, я страшенно небезпечний.

Вони розмовляли легко, сміялися, і вже за пів години їхні тіла крадькома притискалися в темних коридорах, губи зливалися в гарячих поцілунках. Райданові подобалася її зухвалість, її вміння вести гру.

— Тут небезпечно, — прошепотіла вона йому на вухо, коли він притиснув її до стіни.

— І від цього тільки цікавіше, правда?

Вони знову засміялися і, не розриваючи обіймів, увірвалися в величезні двері.

Вони не одразу помітили, куди потрапили. Лише коли книги посипалися з полиць, а кришталевий світильник над головою хитнувся від різкого руху, Райдан зрозумів, що вони у величезній бібліотеці з відкритою стелею, що мерехтіла зірками.

— О, здається, ми вляпалися, — пробурмотіла жінка, хапаючи його за комір і знову притягуючи до себе.

Вампір не заперечував. Зрештою, розвага йшла за планом.

Її пальці ковзали його спиною, її дихання було гарячим на його шиї. Райдан запустив руки в її волосся, змушуючи закинути голову назад, смакуючи її губи, доки вона не затримала подих від насолоди.

Але щось виблискувало в іншому кінці кімнати.

Вампір на мить відірвався, примруживши очі. На далекій полиці, серед старовинних фоліантів, виблискувала обкладинка книги.

Чорт забирай…

Райдан тяжко зітхнув.

Бляха, ну невже навіть в такі моменти доводиться працювати?..