Друзі!

Друга книга про травницю виходить завеликою) Як і обіцяли, ми не стали її розривати ще на дві. Але для стимулу наших Музів вирішили подати заявку на підвищення ціни, бо тексту вже на дві книги)

ТРАВНИЦЯ ПРОТИ ІСТИННОЇ

Тож якщо ви вагалися, саме час долучитися. Книга наближається до завершення і ціна повної буде ще вищою.

А якщо ви тільки зараз нас знайшли, заходьте в першу книгу: 

ТРАВНИЦЯ НА БОЙОВОМУ ФАКУЛЬТЕТІ

*****

– Хто вона тобі? – питання застало тіньовика зненацька.

«І знову дівочі сльози. Вже вдруге за сьогодні», – промайнула думка.

Справді, хто йому Мара? От, його істинна перед ним, тільки витягни руку, і всі негаразди минуть.

Та чомусь ті здоровезні зелені очі не хотіли йти з голови.

– Вона моя, – коротко, проте впевнено відповів Ярум.

– Хах! Твоя! – глузливо, з нотками істеричності, вигукнула дівчина. – І надовго тебе вистачить? Ти вже ледь на ногах стоїш, впираючись власній магії. Наобіцяєш їй зараз золоті гори, а потім, коли сила все ж візьме гору, що будеш робити?

Ярум знову стиснув щелепи. Прокляття! Він не хотів, аби її слова виявилися правдою і його сила вирішувала, кому бути його істинною.

– Не візьме, – похмуро відмовив тіньовик.

– Тобі батьки взагалі нічого про істинність не розповідали? – брови дівчини здивовано стрибнули вгору. – Поки магія з тобою, ти ніяк не позбавишся цього зв’язку. Я – те єдине, чому ти не піддасися потойбіччю, як і ти – моє. Ми нероздільно тепер пов’язані і помремо одне без одного. Чому ти цього не розумієш? Не відчуваєш?

– Начхати. Ти мені не треба. Будеш переслідувати і далі – кину в потойбіччя, – відрізав тіньовик.