Райвен не одразу відповів. Він дивився на мене довго, майже задумливо, поки нарешті не промовив:

— Є варіанти.

— Які? — я вчепилася в це слово, ніби воно могло врятувати мене від неминучого.

Він повільно усміхнувся.

— Ти можеш вбити мене першою.

Я оторопіла.

— Це не смішно, Райвене.

— Я і не жартую. — Його голос звучав спокійно, але я відчувала напругу, що ховалася за кожним словом. — Якщо хтось із нас загине, Аль-Хе залишиться, але не буде кого поглинати.

Я глибоко вдихнула.

— Тобто… ти пропонуєш мені вибір між тим, щоб убити тебе… або чекати, поки ти забереш усе, що є в мені?

Його погляд став темнішим.

— Або навпаки.

Я застигла.

— Що?

Райвен нахилився вперед, з його обличчя зникла будь-яка усмішка.

— Ти думаєш, що тільки я можу поглинути тебе? Що ти не здатна зробити те ж саме?

Новий розділ вже завтра. ;) 

НЕ УКЛАДАЙ УГОДУ З ДЕМОНОМ!