Повернення) Або що робити, коли опускаються руки

Вітаю, місяченьки! Давненько не було мене тут. Навіть трохи незвично знову повертатися, і говорити про оновлення чи нові ідейки для книг. 

Чому ж мене не було? Взагалі з одного боку через навчання (а це дуже важлива річ), але з іншого… Я просто зрозуміла, що писати не для мене. 

Взагалі спершу я боялася, що покину цей сайт, перестану писати і знову перекреслю вже вкотре свої майбутні мрії. Не завжди виходило посміхатися, а писання почало втомлювати. Хочу сказати, що не пишу цей блог, аби пожалітися, а для того, щоб просто поговорити і пояснити свою відсутність) 

Тож щоб не кидати писати я вирішила на деякий час піти. За цей проміжок часу я публікувала якісь блоги, однак пізніше почали з'являтися думки щодо зникнення на Букнеті назавжди. Так, так, в мене також бувають випадки, коли хочеться все кинути (⁠.⁠ ⁠❛⁠ ⁠ᴗ⁠ ⁠❛⁠.⁠) І я хотіла зробити це тихцем, аби ніхто не хвилювався, не бажав мені натхнення і казав, що чекатиме повернення… Я просто хотіла відпочити і зайнятися звичайним навчанням. Не вийшло)) Бо останніми днями вирішила відновити писання книги «Втікачі Сонця». І розпочала з редакції розділів. Тож після декількох корективів, я повернуся до продовження цієї історії. А поки можете прочитати проредагований «Пролог»;) 

За свою відсутність я почала думати над тим, що я таки зупинилася. Мені було неприємно розуміти, що я проявляю слабкість, здаюся, але мені стало настільки байдуже і на приємні коментарі, які завжди гріли серце, і кожен раз продивлятися чи хтось не поставив сердечки на моїй книзі. Нові ідеї не радували, а бажання вигадувати щось цікавеньке взагалі зникло. Просто байдуже. Тож я вирішила перезавантажитися і повернутися хоча б не до Букнету, а до писання загалом. Це, скажу вам, було ой як не легко) Спочатку навіть одне речення не могла написати. Втомлювали навіть кілька слів. Тож я відкладала свій пристрій і йшла займатися іншою справою. Але через деякі події я таки зрозуміла, що варто займатися тим, що подобається. І знаєте? Бажання писати вчора таки повернулося. Я взяла планшет і почала редакцію «Втікачів Сонця». 

Від себе хочу додати, що навіть коли опускаються руки, спробуйте перемикнутися. Просто відволіктися і зайнятися чимось іншим. Можливо, буде важко, однак життя занадто коротке, аби витрачати його на години суму та нарікань на себе, що в тебе немає того «осяйного таланту». В будь-якому разі ти можеш всьому навчитися) А якщо в тебе ще й підтримка є, то ого-го(!) скільки є можливих сил! 

Тому ідіть до своєї мети, радійте сонцю і дощу, і що можу ще сказати? Заварюйте чайок, беріть солоденьке і гайда в книжковий світ;) 

Може, я ще довгенько буду редагувати книгу, але вже є маленька зернинка радості та бажання творити) Тому потроху буду входити в рух)) Сподіваюсь, що ви допоможете і все ж раді мене знову бачити на просторах Букнету:) А хто забув, нагадаю: 

Мене звіть Просто Вікою, пишіть свої думки/побажання/реакції щодо моїх книжок, і гайда разом в дивовижний світ історій)) 

Рекомендації для прочитання: 

• «Втікачі Сонця. Під попелом вогню» (поки проредаговано тільки «Пролог»)
• «Ніколи разом», написана у співавторстві з Вікторією Грош
• «Луска драконячого серця»
• «Кохання навиворіт!»

Телеграм канал  ✨

Просто Віка)