Вітаю! Сьогодні принесла свіжесеньку рецензію на короткий роман «Доля у твоїх руках» авторки Айсі Дора.

Головні герої роману Юля і Олег — сімейна пара, які нещодавно стали батьками. Вони молоді, років 25 — судячи з того, що одружилися після закінчення вишу і за кілька років у них з’явилась донька.

Оповідь ведеться від імені Юлі. Вона вважала своє життя звичайним, «середньостатистичним», як описує це враження авторка. І все її влаштовувало, аж поки не з’явилася на світ їхня така бажана дитина. 

Тоді Юля й задумалася, чи бажала б вона своїй дитині такої долі, яку сама мала. Ніби все рівно, все як завжди, але щастя не відчувалося. То тут, то там якісь побутові моменти і недомовки підсилювали її невдоволення власним життям.

І тоді Юля вирішила діяти. Як саме — треба читати.

У мене склалося враження, що історія має автобіографічне коріння, бо так зрозуміти стан жінки у шлюбі після пологів може тільки той, хто це пережив.

Історія правдива і відверта, сповнена чесних сумнівів, потаємних бажань, ностальгії і питань «а що було б, якби…». Про роботу над собою і стосунками, про кохання і недоліки, про боротьбу і підтримку.

Підіймаються важливі теми, як от поради інтернет-блогерів і диванних психологів, які часто сприймаються універсальними; післяпологовий гормональний безлад в організмі; роздуми про доцільність зберігати шлюб, якщо окрім дитини нічого більше не тримає (і чи правда це взагалі?); важливість відвертості і проговорення своїх бажань в шлюбі. І війна з усіма її жахами.

Історія чіпляє і відгукується, інколи тригерить. Але вона тепла, щира, щемка. Чесна. Ніби сповідь чи саморефлексія.

Зазвичай у рецензії радять писати і про недоліки, тож зауважу тільки трохи русизмів (але й то не точно, бо помічені мною слова більше схожі на говірку певного регіону).

Роман не великий, всього 39 сторінок. І кожен розділ сповнений сенсів і рефлексії.

Читати раджу всім, хто досягнув повноліття. Однозначний рекомендасьйон.

Авторці бажаю наснаги і натхнення. І Перемоги всім!!!

Рецензія написана в рамках безстрокового марафону Тетяни Гищак.

З любов’ю, ваша Валерія ♥️