Часом сама собі ставлю питання: навіщо?
Чи дійсно я настільки цікава людям, що вони читатимуть не лише історії, що я пишу, а й якісь особисті речі? Адже стільки контент-мейкерів, стільки цікавих персон. І тут поряд з ними - я. Що я можу сказати, крім власної творчості?
При тому, що я обожнюю спостерігати за життям тих, чиєю творчістю захоплююсь. Радію, коли в них трапляється щось класне, про що вони пишуть у своїх соцмережах, Сумую, коли вони діляться якимись проблемами. Підтримую їх.
Це дивно. Я роблю те, що, можливо, хотіли б робити і відносно мене. Але не вірю в можливість того, що можу бути комусь цікава сама по собі. Це лікується, любий лікарю, чи я вже безнадійна?
При чому, знаєте, ось був в мене новий досвід. Буквально днів десять тому їздила на творчу зустріч... Ага, і не розповіла, бо кому ж то може бути цікаво... Так от! Їздила на творчу зустріч. В якості справжньої письменниці. Сама пишу - самій смішно трішки. Але з пісні слів не викинути, тому так і є. І, як справжня письменниця, я читала уривок своєї казки із збірки, яка ще не вийшла, бо видавнича справа ой яка повільна, особливо, коли платить видавництво. І це був дивний досвід зустрічі в реалі, і в мене був шок в кубі, коли виявилося, що багато людей знають мене, мою творчість. Тобто прямо БАГАТО людей.
Це як? Це... Це мене знають? Так виходить? Тобто, я таки комусь цікава?
Просто шок в кубі, шок - в шокові, який в кубі.
І, виявляється, я таки цікава саме як персона... Мої соцмережі з купою підписників, але я там майже нічого не публікую... а от трапився блог на тему соцмереж, і якось спогад розблокувався, чи що...
Отож, думаю, варто перестати соромитися і якось взаємодіяти з читачами. А то я навіть соромлюся попросити підписатися на мою сторінку, аби не пропустити новинки і оновлення "старинок". І от що з цим робити
— не знаю.
А робити щось треба, бо от колеги кажуть, що без танців із бубнами сучасному письменнику неможливо обійтися.
Так що ви там підписуйтеся, чи що))) А то я тут сюрпризи готую деякі, а ви й не дізнаєтесь...
Всім дякую.
Усім - цьом!
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПоки я не почала писати, я була звичайним читачем, просто додавала до бібліотеки книгу, яка спободобалася, ніколи не підписувалася на авторів, але знала їх по книгах.
А можливо, ви публікуєтеся на інших платформах і там у вас є фанати.
Але так чи інакше- це чудово, що вас знають за межами інтернету...
Нікнейм, Так, є інші платформи, де публікуюся, є й збірки, де написане моє ім'я)))
Але я все ще ЖАХЛИВО невпевнено називаю себе письменницею((((
Колись я також думав "Кому потрібні мої книги, історії. Коли ти лізеш з цим". А тепер бачу що потрібні. А саме тому читачу який постійно читає всі мої твори
Олесь Король, Для когось це дивно. Але не всі люди від зачатек впевнені в собі. Таких людей потрібно підтримати
Я також задаюся цим питанням. Але розумію, що мої історії таки потрібні. Є люди які їх читають і які чекають нових , і я починаю розуміти, що не можу їх підвести. Ваша історія - лише ваша. Її за вас ніхто не розкаже. Тому пишіть якщо вам приносить це задоволення.
Мерайя Д Рок, Ви не праві. От якби я почала розповідати про себе деякі речі то оті любовні романи потьмяніли б на тлі моїх історій). Шкода, що я не пишу любовних історій.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати