Роздуми в текст

Часом сама собі ставлю питання: навіщо?

Чи дійсно я настільки цікава людям, що вони читатимуть не лише історії, що я пишу, а й якісь особисті речі? Адже стільки контент-мейкерів, стільки цікавих персон. І тут поряд з ними - я. Що я можу сказати, крім власної творчості?

При тому, що я обожнюю спостерігати за життям тих, чиєю творчістю захоплююсь. Радію, коли в них трапляється щось класне, про що вони пишуть у своїх соцмережах, Сумую, коли вони діляться якимись проблемами. Підтримую їх.

Це дивно. Я роблю те, що, можливо, хотіли б робити і відносно мене. Але не вірю в можливість того, що можу бути комусь цікава сама по собі. Це лікується, любий лікарю, чи я вже безнадійна?

При чому, знаєте, ось був в мене новий досвід. Буквально днів десять тому їздила на творчу зустріч... Ага, і не розповіла, бо кому ж то може бути цікаво... Так от! Їздила на творчу зустріч. В якості справжньої письменниці. Сама пишу - самій смішно трішки. Але з пісні слів не викинути, тому так і є. І, як справжня письменниця, я читала уривок своєї казки із збірки, яка ще не вийшла, бо видавнича справа ой яка повільна, особливо, коли платить видавництво. І це був дивний досвід зустрічі в реалі, і в мене був шок в кубі, коли виявилося, що багато людей знають мене, мою творчість. Тобто прямо БАГАТО людей.

Це як? Це... Це мене знають? Так виходить? Тобто, я таки комусь цікава?

Просто шок в кубі, шок - в шокові, який в кубі.

І, виявляється, я таки цікава саме як персона... Мої соцмережі з купою підписників, але я там майже нічого не публікую... а от трапився блог на тему соцмереж, і якось спогад розблокувався, чи що...

Отож, думаю, варто перестати соромитися і якось взаємодіяти з читачами. А то я навіть соромлюся попросити підписатися на мою сторінку, аби не пропустити новинки і оновлення "старинок". І от що з цим робити 
— не знаю.

А робити щось треба, бо от колеги кажуть, що без танців із бубнами сучасному письменнику неможливо обійтися.

Так що ви там підписуйтеся, чи що))) А то я тут сюрпризи готую деякі, а ви й не дізнаєтесь...

Всім дякую.

Усім - цьом!