Ну, тобто, коли другорядні герої роману настільки сподобались, що їм вирішили "дати життя" в наступному? Особисто моє враження - чим менше перетинаються з попередньою частиною - тим краще. Зі спостережень - або не так цікаво, бо ти вже знаєш загалом хід подій. Або автор почувається "прив'язаним" до сюжету і не може як слід розправити крила. Отже, яка ваша думка? Чи знаєте випадки, коли цей досвід був вдалим?
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиОбожнюю таке, і писати, і читати. Коли пишу, стараюсь робити так, щоб воно йшло "по хронології", тобто події книги про другорядних героїв починалися з того моменту, коли події попередньої історії закінчились (або навіть пізніше в майбутньому).
Зустрічала, проте, і варіант, де в першій книзі авторка "посвітила" фіналом всіх трьох пар (там були троє братів, і в фіналі вони всі троє одружені і чекали на дитину). Перша книга була про наймолодшого брата, а дві наступні розкривали, як свою пару зустріли старші. Мені це враження не зіпсувало)
Але! То була романтична комедія, тому воно-то спойлер, але не псує. А якби було щось детективне чи гостросюжетне, то краще, щоб менше перетину з попередньою частиною.
Я зробила подібне, тільки навпаки, замість основної продуманої історії я спробувала з другорядним персонажо окрему гілку, але
не подумала що вони тісно
переплітаються з ГГ основного сюдету,
тож вийшло занадто стисло, я вже й не
рада була, та прийшлося дотягувати її за
вуха, щоб хоч якось завершити. Принаймні
я вже знаю як робити не треба))
А я люблю пасхалки. А цілу історію для другорядних персонажів ще не читала
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати