Рід підвівся з-за столу, вимив чашку й попрямував до комори. Ліа послідкувала за ним. Вона зупинилася за кілька кроків, коли хлопець підійшов до дверей.
- Чого ти за мною ходиш? – запитав наркоторговець. Ліа лише стиснула плечима, - невже дійсно хочеш зі мною?
          Лєксфор кивнула. Хлопець усміхнувся й зробив крок назустріч. Ліа інстинктивно відійшла назад.
- А не боїшся? – уточнив Мартінез.
- Я й не таке бачила. Мене таким не налякати.
- Й не посперечаєшся. Але я не розумію, нащо тобі це?
          Рід підійшов ще ближче. Ліа уп'ялася у нього поглядом. Вона дуже добре знала й не менше ненавиділа цю його звичку ледве не впритул підходити до людей, перевіряючи їх на сміливість.
- За півтора роки я зрозуміла, що ганятися за такими, як ти – не моє, - дівчина продовжувала дивитися просто в очі Рідові, - я дуже полюбляю адреналін, але такі його прояви не для мене. Це нудно. Хотілося б подивитися на твої угоди у іншій ролі.
          Мартінез підвів брови. Він зробив різкий випад у бік дівчини. Ліа спробувала заблокувати руку хлопця своєю лівою, ховаючи іншу, але Рід спритно схопив її за праву й сильно стиснув.
- А з рукою що? – хитро поцікавився він, стискаючи трохи сильніше.
- Не розумію, про що ти, - мовила Лєксфор.
- Може будемо чесними до кінця одне з одним, якщо така справа?
- Відпусти, - Ліа спробувала втрутитися лівою рукою, але хлопець перехопив і її, а потім відвів назад.
- В тебе зараз є шанс вмовити мене й показати, що ти мені не ворог, - Рід посміхнувся, - я тебе слухаю.

АнтиЯ - запрошую до прочитання ☺️