Мені хотілося написати невеличку новелу. Легку й теплу, як чашка чаю в похмурий день. Кілька сцен, трохи магії, кіт і готово.
Але коти не питають дозволу. Вони просто приходять. Спочатку один, потім другий, а за ними й ціле котяче королівство. І тепер замість кількох глав я маю кімнату, повну пухнастих персонажів, які шепочуть, мурчать, сперечаються й просять не поспішати.
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиІсторія чудова. А коти приходять самі. Це точно. В мене зараз живе троє. Одного я купила , а інші двоє десь взялися і живуть так ніби народилися в моєму будинку.
Ель Грей, Згодна. Ну незабаром в мене буде поповнення )>)
Дякую, вам за цю історію. Що продовжуєте радувати нас читачів❤️❤️❤️
Наталя, Стараюся, але час від часу втручаються життєві обставини (:
Тепла, пухнаста й атмосферна оповідь)
З маленьких планів на оповідання часом виростають справжні повісті й романи)
Галина Левтер, Тепер аж цікаво, наскільки більше вийде)
Чудова історія. Дуже сподобалась. Відразу настрій підійнявся. Успіхів, натхнення і багато читачів.
Мене вчора теж котики надихнули.)
Лана Рей, Дякую ❤️
Навіщо муза, якщо є котик (:
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати