Любі, як пройшли ваші вихідні?
А у нас, як завжди за розкладом новий розділ вже на сайті.

Уривок:

Його пальці натискають кнопку ліфта. Зовсім поруч з моєю рукою — так близько, що здається, ніби він випадково ковзне по шкірі. Але не ковзає. Тільки змушує чекати. Двері ліфта відчиняються. Ми заходимо разом. Я притискаюся до стінки, намагаючись дихати рівно. Залишитися наодинці в замкненому просторі — не найкраща ідея. Або найкраща. 

Він стає навпроти. Руки в кишенях брюк. Темна сорочка облягає широкі плечі. Смішно, але в школі я ніколи не помічала, який у нього гарний рот. Тепер помічаю, як він злегка прикушує нижню губу, ніби смакує щось заборонене. Як пальці нервово перебирають в кишенях ключі. 

— Боїшся залишитися зі мною в ліфті, Карино? — голос низький, трохи хриплий. Торкається шкіри десь під ребрами. 

— З чого б це? 

Я піднімаю підборіддя. Грайливо, з тією самою усмішкою, якою була наділена з дитинства. 

— Раптом я згадаю, як ти обзивала мене в школі? 

Я хапаюся за металевий поручень. Він пам'ятає. 

— Ти заслужив. 

Він підходить ближче. Повільно, плавно, як кішка, що підкрадається до жертви...

Читати новинку



А чи буває в житті один крок від ненависті до кохання?  ❤️