Привіт усім!
Це моє перше повідомлення у блозі, і, чесно кажучи, я досі не зовсім впевнений, про що тут найкраще писати.
Тож просто трохи розповім про себе, про те, як дійшов до написання The Last Embers, і що чекає на вас у цьому циклі.

З дитинства я обожнював читати. Іноді навіть намагався щось писати — простенькі казочки. Пам’ятаю, як у віці восьми років створив історію про пташеня, яке боялося літати.
У підлітковому віці я також час від часу сідав за тексти, надихаючись книгами, які відкривав для себе. Та, як це часто буває, далі кількох сторінок справа не йшла.

З роками я почав краще розуміти, чого хочу від життя — творити.
Цей пошук привів мене в програмування, а згодом — у розробку ігор. Саме цим я займаюся професійно й нині. Та водночас у мені завжди жила любов до вигадування власних світів.

Усе змінило знайомство з DnD. Я активно водив ігри, створював авторські сеттинги — і швидко зрозумів, що творити власне значно цікавіше, ніж користуватись чужим.
З часом я спробував різні системи, продовжував розвивати свої світи і, зрештою, перейшов до sci-fi. Фентезі трохи набридло і мені, і гравцям, тож я почав готувати нову кампанію для Traveller 2e.

Так народився новий світ, опис якого вже перевищує 120 000 слів.
Якось ми з друзями та партнером жартома сказали: «Тобі вже книжку пора писати». Я посміявся. А потім — замислився.
А може, справді пора?

Я зрозумів: хочу писати. Не для когось. Для себе. Тому що мені подобається творити.

Так і народився майбутній цикл The Last Embers — історія, що виросла з мого ігрового світу.
Історія про антиутопічну реальність, де людство майже знищене, але не зламане. Про боротьбу, виживання і шлях до зірок. Про людей, які не за власною волею стали гвинтиками великої гри.

Сподіваюся, ця історія знайде свого читача і тут.
Буду щиро радий коментарям, відгукам і, особливо, критиці — вона дає змогу зростати.

Дякую, що читаєте