Я здалася)

Барабанний дріб... І ось що нового!

Я офіційно здалася! Ха-ха-ха))) Тепер у книзі є назви розділів відповідно до подій, щоб не заплутатися, хто де і що робить, а то я вже й сама загубилася серед сторінок.

Анотація теж змінилася – тепер вона коротша, але влучніша. Заходьте, читайте, діліться враженнями!

Уже 11 вподобайок! ❤️ Це неймовірно! Мені дуже приємно, що ця історія знаходить відгук у ваших серцях. І це ще Джо навіть не з’явився! Що буде далі – тільки цікавіше!

Дякую, що читаєте та стежите за блогом! Ваша підтримка – це те, що надихає творити далі. ❤️

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Мрія Чарівна

29.03.2025, 11:46:00

Я думаю, це хороше рішення. Назви були оригінальні, але дуже незрозумілі)

До речі, я вчора виклала у себе маленький твір - якраз слеш, може, вам буде цікаво почитати)

Показати 4 відповіді

Мрія Чарівна

29.03.2025, 13:20:52

ЧайДивака, Я це розумію) Що ж, будемо писати щось більш позитивне)

Чай Дивака

відслідковують

Інші блоги

Кайла Броді-Тернер

Talis est Obsessio: Князь Безодні у небезпеці✨

Вітаю, друзі! Новий розділ уже на сайті! За традицією: статичний колаж подаю нижче, анімований уже у моїх reels Глухим звуком метал вдарився об землю. А тоді демониця перемістила їх із Асмодеєм, лишивши Ізуель саму.

Кайла Броді-Тернер

Talis est Obsessio: виховна робота✨

Вітаю, друзі! Новий розділ уже на сайті! За традицією: статичний колаж подаю нижче, анімований уже у моїх reels – Хтось прийшов? – спитав Тай. – Так, розгнівана Емерод! – вдаривши двері ще дужче,

Вадим Сухобрус

Рухаємося далі!

Невелике повідомлення всім тим, хто читав першу книгу циклу Фейрія, яку днями було успішно завершено, і, сподіваюся, почав знайомитися з другою. Вона буде опублікована в досить стислий термін — до 15 липня. Візуалізації,

Карина Фокс

Якщо ще не читали - "Фатальна ПІдмІна"

Запрошую вас до завершеної книги «ФАТАЛЬНА ПІДМІНА» — історії, яка захоплює з перших сторінок і не відпускає до самого фіналу. Це роман, який можна проковтнути за кілька годин або розтягнути на декілька вечорів,

Анастасія Котляр

Чому ми пишемо, навіть коли нас ніхто не читає?

Можливо, тому що письмо ніколи не було лише способом спілкування. Воно завжди було способом існування. Людина пише не тоді, коли їй є що сказати світу, вона пише тоді, коли світ всередині неї стає занадто гучним, щоб мовчати.