"Ви прийшли мене добивати?.."

У Ейлірейн повним ходом йде знайомство з ріднею. Дідусь ось, наприклад, виявився вельми цікавим екземпляром. Що там з ним трапилось і чи прийме він онучку у сім'ю — читайте у новому розділі "Академії Фейлім" опівночі!

Невеличкий спойлер до майбутнього розділу

— Що, прийшли добивати мене? — слабким, але невдоволеним голосом пробурчав чоловік, що лежав на ліжку.

— Ні, прийшли рятувати вас… дідусю, — пирхнула я, дивлячись на нього з посмішкою. Як для вмираючого, то в дідуся було надто багато злості. Такі люди живучі. Не помре.

Дідусь кілька довгих секунд дивився на мене, примруживши очі, а потім заговорив:

— Нічого собі ти виросла за 23 роки! А ось характер, здається, не змінився. Що тоді була нестерпною дитиною, що зараз — нестерпна дівиця.

Це ж треба, дідусь пам'ятає, скільки років минуло з нашої останньої зустрічі. Шкода, що я була надто малою, щоб запам'ятати нашу зустріч, у 2 роки люди рідко щось пам'ятають зі свого життя. А згадати, мабуть, було що, коли в діда такі яскраві враження залишилися.

— Вся у вас! — я навіть не образилася на дідові слова, мене його бурчання чомусь смішило. — А на що ви чекали з такими генами? На милу і слухняну лялечку?

— Язиком ти точно в свою матір, — дід несподівано розсміявся, але його сміх одразу ж перейшов у кашель. — Я так розумію, це вона тебе привела?

— Так, тату, — мама підійшла до нас, зупинившись за крок від мене. — Ми знову тут.

Більше ілюстрацій і новин по цій книзі та іншим — на моєму телеграм-каналі та інстаграмі! 

Ну і трохи подаруночків! Напишіть, хто взяв, щоб інші знали. :)

"Академія Фейлім. Привиди минулого": xWyOWD8w

"Я (не) люблю зиму": g8mY24pq

Також в мене діє програма лояльності для читачів: якщо ви перший раз купуєте мою книжку, то отримуєте 20% знижки на іншу. :)