Тільки сьогодні до півночі діятиме єдина знижка в передплаті на роман Влади Холод "Вимушена наречена"!

Соцслужби хочуть забрати у Саші доньку-бунтарку, кажуть, що дівчинці треба жіноча рука. Саша видає незнайомку за наречену і каже, що приклад є. От тільки у Каті з ним свої рахунки і бажання помститись...

Уривок для вас:

— Якого біса? — тільки  й кажу я. 

— Ксю сьогодні помістили в реабілітаційний центр, ти знаєш? — каже Тамра з докором. — Їй потрібний одяг. 

— Не помістили, а помістила! Ти, рідна тітка, помістила її туди! — зриваюсь я на крик.

— Не правда. Я лише підписала один документ. Бо більше нікому було. Я хочу як краще для племінниці. 

— Ти не мала права! Вона моя донька! Їй не буде краще там, ти ідіотка! 

Тамара поправляє чубчика, і дивиться на мене зверхньо. 

— Ксю неврівноважена, вона травмована твоєю поведінкою і їй потрібна допомога, — каже переконано. — Я роблю все як краще для неї. 

— Не смій казати так про мою дитину! Вона нормальна! Як і всі підлітки, вона має певні проблеми. Але це нормально!

— Всі її проблеми через тебе. Але я зроблю все, щоб до тебе вона більше не повернулась! — заявляє несподівано Тамара. 

— Що ти маєш на увазі? — я шоковано дивлюсь на сестру своєї мертвої дружини. 

— Я буду боротися за неї. І вона обере мене, — відповідає Тома. — Бо я її розумію. Я про неї дбаю. А ти… Привів чужу хвойду в будинок і ледве не змушував Ксю називати її мамою, це по-твоєму нормально? Чого ти хотів досягнути таким чином? Тільки постійно робив дитині боляче! 

— Іди нафіг! Ти ніколи не забереш мою доньку! Навіть наближатися до неї не смій! І в стосунки мої не лізь, і в дім цей тобі дорога тепер закрита!

— Це ми ще побачимо, Сашо! — Тома протискається повз нас з Катею, все ще тягнучи валізу малої в руках. 

— Речі віддай! — я смикаю валізу. Тома раптом падає і вдаряється головою об поличку для взуття. 

— Ти за все заплатиш! — каже вона, потираючи щоку. — Клянусь! 

Купуйте роман "Вимушена наречена" прямо зараз та підтримайте авторку! Вже завтра ціна зросте!