Хронологія Пустоти. Початок кінця (2016 рік)

До кінця 2016 року світ уже балансував на краю прірви, але ніхто не думав, що все обвалиться так швидко й так безглуздо. Усе почалося з ідіотської паніки, яка переросла в катастрофу. Росія, що вже рік воювала з Україною, вирішила "закрити питання" раз і назавжди. 29 грудня, коли напруга між Москвою та НАТО досягла межі, російський генерал на прізвище Коваленко, сидячи в штабі в Ростові, отримав розмите повідомлення про "активність" українських військ біля кордону. Насправді це був конвой із гуманітарною допомогою від Польщі, але Коваленко, змучений трьома безсонними ночами й кількома чарками самогону, вирішив, що це наступ. "Доведемо, хто тут головний!" — пробурмотів він і віддав наказ запустити тактичну ядерну ракету "Точка-У" по Києву. Без узгодження з вищим командуванням, без перевірки — просто тому, що "час діяти".

Ракета влучила в промисловий район Києва о 3:47 ночі. Вибух зніс кілька кварталів, убивши тисячі людей, але це був лише початок. У штабі НАТО в Брюсселі датчики зафіксували ядерний спалах, і там одразу здійнявся переполох. "Росія почала атаку!" — закричав американський генерал Бредлі, хоча ніхто не став розбиратись, чи це одиничний удар, чи частина великого плану. США миттєво звинуватили Москву в "нападі на світовий порядок" і почали гнати бочку: "Зупиніться, або ми вдаримо у відповідь!" Росія в ефірі огризнулась: "Це ви все підлаштували! У нас є докази!" Доказів не було, але кому потрібна правда в такій ситуації?

Кремль, не з’ясувавши, що Коваленко діяв на власний розсуд, подумав, що НАТО готується до повномасштабного удару. Президент Росії Соколов, розлючений звинуваченнями, наказав привести стратегічні ракети в бойову готовність. "Якщо вони думають, що ми блефуємо, хай спробують!" — прогримів він на екстреній нараді. У Вашингтоні це сприйняли як пряму загрозу, і президент США Гаррісон відповів по телебаченню: "Ми не дозволимо нікому диктувати нам умови!" О 5:12 ранку американський есмінець у Чорному морі запустив крилату ракету по російській базі в Криму — "щоб показати, що ми не жартуємо". Росіяни закричали про "агресію НАТО" і вдарили у відповідь по американській базі в Польщі.

Далі все покотилось, як снігова лавина. Китай, побачивши вибухи, вирішив, що США "користуються моментом", і запустив ракету по американському авіаносцю в Тихому океані, бо "краще перебити, ніж недобити". Вашингтон подумав, що це скоординований удар із Росією, і віддав наказ атакувати китайські порти. У цей час Індія, яка трималась осторонь, отримала хибний сигнал про російську ракету й запустила свою по Пакистану, бо "а раптом це вони". Пакистан відповів Індії, думаючи, що це провокація.

У Європі Франція й Німеччина волали в ООН: "Зупиніться, ви що, з глузду з’їхали?!", але їх ніхто не слухав. Британія, союзник США, запустила ракету по російському флоті в Балтійському морі, щоб "підтримати партнерів". Росія вдарила по Лондону у відповідь, бо "треба ж комусь відплатити". У Африці Єгипет, бачачи глобальний бардак, вирішив "зміцнити позиції" й атакував Судан ядерною боєголовкою, купленою на чорному ринку. Судан відповів хімічною зброєю, про яку ніхто й не здогадувався.

Усе це сталося за шість годин. Ніхто не планував Третю Світову війну, але кожен думав, що "це вони винні", "це їхня підстава", "треба показати силу". Командири діяли без наказів, політики кричали один на одного, а зв’язок між країнами обірвався через кібератаки й паніку. Ракети летіли хаотично, б’ючи по містах, союзниках, нейтральним зонам — просто тому, що хтось щось не так почув чи побачив. Київ, із якого все почалося, став символом абсурду: друга російська ракета влучила в центр міста через "помилку в координатах", підірвавши газові сховища й посиливши вибух.

До вечора 30 грудня 2016 року світ перетворився на попіл. Мільярди загинули, міста палали, а небо затягнуло димом і пилом. Усе через те, що люди не змогли зупинитись, подумати чи хоча б перевірити, що відбувається. Великий Вибух у Києві став першим доміно в ланцюжку, який знищив усе через чисту, непробивну дурість.

 

Посилання на книгу: https://booknet.ua/book/pustota-b435167

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Посилання на книгу: https://booknet.ua/book/pustota-b435167

Інші блоги
Зізнаюся, я вже пишу наступну книгу ✨
Привіт, мої чарівні! Пам'ятаєте мою сповідь про те, що пишу фентезі замість походів до терапевта? Ваші відповіді були такими щирими, що я перечитувала їх не раз) І як я обіцяла – хочу процитувати одну з вас. Вона написала
Новинка ❤️
❤️ Play With Fire ❤️ Мій перший дарк-роман стартував. Це історія, де межа між пристрастю та страхом дуже тонка... Цей текст став викликом для мене, адже ідея прийшла з мого сну. Настільки хвилюючого й реального,
Трохи затишку
Добрий день) Прода на книгу “Валентинка в моїй голові”. опівночі. Сьогодні у всіх нас був нервовий день, тому тримайте трохи затишку і кілька промо. Цитата: — Все ще боїшся мене? — тихо запитав він. «Скоріше
Магія, яка живе в кожному з нас⭐
⭐У кожному з нас живе тиха магія. Не та, що вимагає заклинань чи ритуальних предметів, а та, що народжується з глибин серця й думки. Це світло, яке ми носимо всередині, здатне перетворювати темряву на шлях, а сумніви
Шляхетні панночки імені Святого Алекса
Або герої, які намагаються не здохнути. ​Знайомтеся: Нік і Гарік. ​Один — цинічний найманець, який вважає себе «лейкоцитом» у гниючому тілі світу. Інший — «мовчазний ірландець», який насправді важить
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше