Останні години ціни 39 грн! Майже завершена книга

Друзі, добігають кінця останні години єдиної знижки в передплаті на мій роман "Хміль. Тенета"! 

Запрошую усіх, хто полюбляє життєві історії без рожевих окулярів і  райдужних єдинорогів, а про те, що може статися з кожною жінкою - вона може потрапити під вплив аб'юзера, тирана, який знецінює її і робить життя нестерпним...

У ліжку з ворогом - це про неї. Анна опинилася в "золотій клітці", коли вийшла заміж за привабливого дипломата, який виявився садистом. Разом з чоловіком, якого призначають послом, вона переїздить із Греції до України. Але одного дня вона зникає, і її родичі дуже стривожені. Чи жива їхня донька? Що з нею сталося? У цьому має розібратися детектив - грек українського походження Юліан Хмельницький на прізвисько Хміль...

Уривок для вас із "платного" розділу:

Коли Анна побачила чужих людей на своєму подвір’ї, вона зраділа тому, що після дзвінка Віри почала замикатися на всі замки і засувати штори. Вона бачила крізь невелику щілинку в занавісці, як непрохані гості топчуться на ганку, про щось перемовляючись. Серце калатало, як у спійманої пташки, але вона намагалася зберігати спокій. Може, це взагалі не люди Костаса. Той би послав якихось мордоворотів. А інтелігентного вигляду чоловік і з ним молода дівчина не виглядали бандитами. Може, лічильники перевіряють, чи якесь опитування проводять… Але вона не відчинятиме нікому. Хай думають, що її немає вдома, і забираються. 

Раптом чоловік дістав щось із кишені і нахилився до замка. Анні перехопило подих. Вона налякано дивилася, як незнайомець намагається відімкнути двері до її маленької фортеці. Отже, це таки люди Костаса. Мабуть, він спеціально спрямував сюди таких безневинних на перший погляд, щоб вона не злякалася і впустила їх до будинку. Але не на ту напали!

Анна вхопила  з плити важку чавунну сковорідку. Добре, що у Віриної мами залишився такий “раритет”, на якому дуже смачною виходила смажена картопля. Тримала її двома руками, бо однією було важко. Сторожко прислухалася до того, як відчиняються двері, як у передпокої лунають тихі кроки. На якусь мить нею оволоділа паніка. Анна відчула, що вона ніби завмирає, руки й  ноги дерев’яніють, в голові починає шуміти. Ще не вистачало тут втратити свідомість — зловмисникам на радість.

Вона почала дихати так, як радила Віра — “по трикутнику”,  по черзі роблячи однакової довжини вдихи, затримку дихання і потім видихи. Свідомість прояснилася, запаморочення відступило. Руки міцніше стиснули ручку сковороди. Чоловік проминув кухню і звернув до кімнати. Вона бачила його потилицю — темне, з легкою сивиною волосся, широкі плечі, і сама не зрозуміла, як розмахнулася і вдарила його таким само рухом, як колись, ще в студентські роки в Афінах, грала у тенніс. Зловмисник ще зробив один крок уперед і раптом його коліна підкосились, і він упав обличчям вперед,

Анні здавалося, що вона почула, як хруснули кістки його черепа.

“Я його вбила!” — з жахом подумала вона. Кинулася геть, зачепила плечем металевий вішак з одягом, він гучно стукнувся об двері. Анна скрикнула  — від болю в плечі, від страху і відчаю. 

Помчала до виходу, але там її перепинила супутниця вбитого нею чоловіка. Що він мертвий, Анна не сумнівалася. Хотіла вдарити сковорідкою і дівчину, але не змогла. Натомість відштовхнула її і вискочила в веранду, а звідти — на подвір’я. Була лише в легкому спортивному костюмі і домашніх капцях, добре, що надворі було не дуже холодно. І все одно листопадова мряка пробралася під одяг, змусила Анну затремтіти. 

Ззаду вона почула своє справжнє ім’я, дівчина її кликала, говорила ще щось, але Анна вже не розбирала слів. Вона переконалася, що це люди Костаса — більше ніхто тут, у Кирилівці, не знав, що вона Анна. Для всіх вона була Іриною. 

Подалі звідси, від місця вбивства… Вона в паніці мчала вулицею, розуміючи, що біжить до Ореста. Тільки він може їй допомогти. Вона розповість йому все, він вибачить її за обман. Адже він кохає її, він сам говорив і казав, що хоче, щоб вона стала його дружиною… 

Орест жив не дуже близько, та все ж і не далеко, хвилин за п’ятнадцять швидкої ходи вона побачить його будинок. Що буде далі — Анна поки що про це не думала, не зазирала так далеко вперед. Але знала, що поряд з Орестом відповіді на важливі питання самі відшукаються. Він захистить її…

Ззаду її доганяла якась машина. Мабуть, вона виглядала дивно — без верхнього одягу, в легких шльопанцях, вже заляпаних грязюкою.

 — Дівчино, вас підвезти? — запитав водій, пригальмувавши поруч і відчинивши дверцята. 

 — Дякую, мені близько, — вона похитала головою, але автівка продовжувала повільно їхати поруч. Раптом вона перегородила жінці дорогу.

Анна озирнулася. Навколо не було жодної душі. А в неї ні телефону, ні будь-якої зброї, навіть тієї дурної сковорідки.

 — Я буду кричати… — прошепотіла вона, дивлячись, як задні дверцята машини теж відчиняються, і звідти з’являється високий чолов’яга у чорній куртці та чорній шапці, низько насунутій на очі. В його руках з’явився якийсь балончик, схожий на дезодорант, і він раптом бризнув їй у обличчя якоюсь вонючою гидотою. Анна задихнулася, з очей полилися сльози, вона розгублено терла їх руками, а в цей час чиїсь дужі руки ухопили її, як ляльку, і затягнули до салону…

Дверцята зачинилися, двигун заревів і машина рвонула сільською вулицею, розлякуючи бродячих собак та курей.

Лише маленький рожевий шльопанець, що злетів з ноги Анни, поки її тягнули до машини, так і залишився сиротливо лежати на узбіччі…

Купуйте книгу "Хміль. Тенета" прямо зараз, дешевше вже не буде! Скоро її буде завершено, ціна зросте і навіть зі знижкою буде вищою, ніж сьогодні!

2 коментарів