Ця розмова не тільки про книги, але і про особисте життя. Коли я була малою то мріяла, що моїй чоловіком стане персонаж мультику, потім – гри. Тоді я була малою дівчинкою, яка ще нічого не досягла, і мені здавалося, що так буде легше. От ти була ніким, а потім якось само воно сталося, що у тебе закохався король, і ось ти вже не ніхто, а королева. Такий сюжет, наприклад, був у серіалі Величне Століття – від простої рабині до володарки гарему.

Але по-перше, це все патріархат. Думки про те, що ти можеш бути лише дружиною короля, а не королевою-правителькою. Знецінення себе і своїх здібностей. Агов, дівчинко, ставши дружиною ректора академії ти не станеш ректоршою, не поєднаєшся з ним в одне ціле, не отримаєш його знань та навичок!

По-друге, навіть якщо ми поглянемо історію тієї самої Хюррем – вона вчилася у гаремі, знала кілька мов, вміла писати гарні листи, вела переписку з іншими монархами. Одним словом якщо ти ніяка, сіра миша, то принц архімаг на тебе не клюне. Для тебе, звісно, це вигідний союз, а для нього – баласт, мезальянс.

Обидві причини ведуть до одного – якщо ти нічого з себе не представляєш, тобі не місце на троні, у раді правителів світу, у королівстві драконів, чи куди там ще потрапляють ці простісінькі секретарки, де вони потім стають богинями. Читала книгу, де проста офісна робітниця потрапила у фентезі світ, де усі жінки потворні, а чоловіки вродливі – оце так щастя, ти красуня навіть з посередньою зовнішністю, і робити нічого не треба.

Тож підсумки: ти  не досягнення твого чоловіка, і аби сподобатися хлопцю твоєї мрії, треба теж собою щось являти. Може, не керувати світом, але як мінімум цінувати себе, розвиватися, мати якісь навички (окрім складання самокритичних жартів). Звісно, нам хочеться, щоб нас любили ні за що – просто бо ми обрані, ось такими народилися, тому книжки такого жанру популярні.