Поговоримо про нову книгу

Всім привіт! Як і обіцяв, переходжу одразу до ситуації з новою книгою, над якою я зараз працюю. На даний момент мені самому не віриться, що невинна повість з новорічною атмосферою в казковому стилі разюче змінилася в процесі написання на доволі серйозну та масштабну історію. Буквально на очах вуаль милості й чарівності почала танути й поступатися місцем тому Аквілону, яким він і був в початковій версії - світу, сповненим пригод, стародавньої історії й де чорне змішується з білим буквально на кожному кроці. 

В принципі, зміна пішла на краще для "Пригоди на Святки Аґнелії", бо я впевнений, що після завершення такої великої книги, саме вона зможе презентувати вигляд мого магічного світу для кожного читача, хто ще не був знайомий з ним та його деталями. Часто, на протязі книги, я використовую свій улюблений стиль, коли через діалоги героїв чи описи читачам пояснюються незрозумілі аспекти історії світу і для цього читачам не потрібно постійно озиратися на якісь інші книги серії, коли герої самі здатні розповісти що й до чого. Також, я не зміг втриматися й додав колориту, застосовуючи аґрестійські чи сатріанські фрази в тексті. Передчуваю, як мені будуть писати про те, що я десь помилився в якомусь слові, але знайте, що аґрестійці чи сатріанці будуть іноді застосовувати свою мову для більшого занурення в культуру кожного народу. 

Сама книга справді є доволі складною в плані написання, бо вона давно уже переросла з повісті в цілий роман і поєднує в собі сплетіння двох сюжетних ліній. Історія мольфарки Василини вже давно перевершила книгу про пані Дорсет в усьому, бо п'ятнадцяти глав замало для розкриття всієї історії. Також, зрозуміло, що світ Аквілону доволі великий і я просто не міг втиснути все одразу до однієї книги, враховуючи розміри локацій. Довелося обмежити місця подій до королівства Аґрестія й королівства Моран-Тан з маленькими згадками імперії Аквілон. Якщо книга буде мати успіх, то в майбутньому я постараюся створити книги на базі нових локацій світу. Поки що душею я схиляюся більше до королівства Моравія, а після спілкування з моєю новою подругою з Японії, я намагаюся збагнути кращим чином самобутню японську культуру та міфологію, щоб відтворити її в історії про Південну Фалінесті та Обрану Фортунати. 

Ідей багато, але поки я не збираюся забігати так далеко, а прагну зосередити всю увагу тільки виключно на книзі про Василину. Дві сюжетні лінії в цій книзі постійно змінюють одна одну, оповідаючи якийсь значний фрагмент з життя Василини(це реальний час в книзі) або розкрити більш детально минуле сатріанки Сірін Арш-Назак(тут вже мова йде про події, які передують історії Василини і відбуваються тільки в Моран-Тані). Розписуючи історію Сірін я дозволив собі зануритися в атмосферу вулканічного королівства й відтворити його таким, яким його завжди і уявляв. Разом з героїнею ми відчуємо на собі небезпеку її міста, де в тінях ховаються наймані вбивці впливових родів, а матрони плетуть інтриги між собою, чужими руками намагаючись прибрати якомога більше влади та впливу над містом. 

Не втримався я і від відтворення максимально живого сатріанського міста зі своєю самобутньою культурою. Ми побачимо там і караванщиків, які улесливо заливають медом вуха покупців, і суворих найманців, готових продатися за дзвінку монету, а, разом із Сірін, ми пограємо в настільну гру сатріанців, яка називається асиком. Про її правила не буду розповідати, бо все це і так вже є в новій книзі, читачам там доступно все пояснить Керім Фіраз, один з другорядних персонажів. 

Час від часу, я полюбляю порівнювати між собою сюжетні лінії Василини та Сірін. Кожна з них по своєму красива та цікава, але в моїх очах, як автора, лінія Василини здається більш простою, душевною й казковою, в той час як історія Сірін сповнена пітьми, крові, численних підступів та битв, вимагаючи більше уваги від автора в деталізації, описах та виразах. Також, ті читачі, які отримають ілюстровану версію книги, будуть задоволені різноманітними етнічними костюмами героїв книги, які зайвий раз підкреслюють приналежність того чи іншого героя до конкретного народу. 

Взагалі, мені доведеться ще багато уваги приділяти деталям в книзі, бо читач повинен теж відчувати атмосферу кожного окремого регіону через сприйняття героїв та їхнього світогляду. Моран-Тан - він саме такий, яким я його показав в лінії Сірін, Аґрестія - це такий собі казковий край, сповнений стародавніх загадок, котрі лишилися на цих землях в руїнах немерів, цивілізації, що колись панувала над більшою частиною материка. Коли Василина вирушить в регіон Тінистих Гір чи до східного міста Вільшанська, то мені необхідно показати неоднорідний склад населення на цій території, бо історично тут проживали й проживають моравці, котрі не всі переселилися до східної частини материка. Над їхнім діалектом я хочу ще попрацювати, використавши якусь суміш чеської, словацької мови та силезької і гуцульської ґвар, щоб відтворити моравську мову тих напівельфів, які жили під камарантами, але звільнилися з часом від їхнього панування, проте вплив змієлюдів залишив відбитки в їхній мові. 

На даний момент на мене ще чекає останній проміжний блок історії Сірін, який буде вимагати від мене детальних описів сатріанського богослужіння(якраз сюди відноситься заздалегідь написана Сура Ал'Ресул, котру виконує в книзі джет'хера Файроса) і декількох важливих битв, які підведуть Сірін до наступних моментів в її житті.   Але п'ятнадцятий розділ вже вийшов на 35000 слів і я ще подивлюся по ситуації, адже якщо він не поміститься повністю, то тоді остання сцена цього розділу легко перейде до 16 розділу й стане його початком, що значно спростить мені тоді сам процес написання. Лише після певного логічного завершення епізоду із життя Сірін, я знову повернуся до Василини і тільки тоді почнеться справжня сюжетна лінія книги, яка є головною.

Про строки релізу книги я не буду поки говорити, бо це серйозна і кропітка робота, котра буде вимагати написання книги повністю, потім її редагування, наповнення ілюстраціями й музикою, і лише після цих процесів книга почне виходити поступово, як це було у випадку з книгою про Дорсет.