Оповідання восьме. "Ланцюг"

Писав колись на марафон в одній письменницькій спільноті.. Завданням було написати текст за популярним у фанфіках тропом "соулмейти". Ну і я був би не я, якби не вивернув цей троп навиворіт, не познущався з нього, як тільки хотів і не написав, врешті-решт, якусь трешатину:). Я вважав це оповідання невдалим і навіть не хотів редагувати, але потім вирішив дати йому шанс, бо його можна сприймати, як містику про любовну магію, а можна, за бажання, пояснити все, що відбувається, якимись реальними причинами.

"Іноді, в ній прокидалися залишки здорового глузду та підказували, що ніякої містики, насправді, в цій ситуації немає, є лише співзалежність та токсичні стосунки. Буває, що між людьми спалахує пристрасть, а потім сходить нанівець, лишаючи по собі саме обопільне розчарування. Буває, що людина, яка здавалася найкращою в світі, виявляється нікчемою, а то й справжнім покидьком, коли більше не вважає за потрібне ховати своє справжнє обличчя під маскою. Буває, що разом нестерпно, але й нарізно ніяк."

Ланцюг