Коли пишу, я не читаю.

Вітання, творча спільнота! 
Коли пишу, я не читаю. Абсурдно, правда? 
Ви не уявляєте, скільки спокус я долаю, коли на полиці стоїть товстунець Максима Кідрука «Колонія». Я хочу заглибитись у його історію, взяти натхнення... але ні. Я не читаю. Бо якби я почала, то ймовірно, моя рука автоматично почала б писати в тому ж стилі, а мозок перенасичувався ідеями, які не мої. 
Саме тому я свідомо уникаю цього — це мій спосіб захиститися від плагіату. Я не хочу копіювати чи мимоволі вплестися в чиюсь стилістику. Моя мета — створити щось абсолютно своє. Це не просто вибір, це акт самозбереження, навіть якщо для когось це буде виглядати як літературний садизм. 
Коли пишеш, важливо бути чесним не лише з текстом, а й із собою. І якщо треба обійти тих, хто вже залишив свій слід у літературі, аби рухатися власною дорогою, то так і буде. Моя історія — це моя історія, без сторонніх впливів. І поки не дозріє той момент, коли я буду готова відкрити книжку Кідрука або іншу, я залишаюсь вірною своїм принципам. 
Це тільки я така дивна? Чи є у вас способи обмежити вплив чужих слідів на ваш творчий шлях?
Ваша Ірма Скотт.

11 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Немеш Іван
26.03.2025, 16:09:35

Нажаль підчас написання, я не читаю книги — зовсім.

Показати 6 відповідей
Немеш Іван
27.03.2025, 15:19:49

IRMA SKOTT, Так само як колись жили без інтерету, так само як колись жили без привязаності до телефонів.

avatar
Оксана Павелко
26.03.2025, 20:34:05

А я останнім часом не читаю бо мені лінь. Хоча відчуваю як мій словниковий запас починає просідати, та нажаль те що я хочу тут такого якісного не дуже й багато, а те що знайшла тільки в процесі. ))

Показати 9 відповідей
IRMA SKOTT
27.03.2025, 14:10:27

Оксана Павелко, Навзаєм!

avatar
Галина Левтер
27.03.2025, 10:37:39

Я теж не читаю художню літературу, коли пишу. Запевняю це статтями, психологією чи просто дивлюся фільми.
Теж не хочу чужого, але своє часом доволі специфічне виходить, а люди хочуть жанрового і щасливого читання.

avatar
Любава Волошин
27.03.2025, 10:34:08

Обожнюю читати але останнім часом не вистачає ні ресурсу ні часу навіть для тоненької книжечки...

avatar
Ріна Март
26.03.2025, 15:36:42

Я завжди читаю. Для мене це як дихати. Проблеми впливу чужих слідів ніколи не розглядала, бо сама для себе орієнтир )) Взагалі навіть ніколи про це не думала. Для мене це зовсім різні емоційні стани - читати і писати.

IRMA SKOTT
27.03.2025, 10:13:35

Ріна Март, Ви молодець! У кожного свій підхід до творчості.

avatar
Мрія Чарівна
26.03.2025, 15:43:20

Я теж маю таку проблему. Хоча я читаю, але якщо книга надто цікава, доводиться ставити на паузу.

IRMA SKOTT
27.03.2025, 10:08:37

Чарівна Мрія, Головне — не забути натиснути «Play».

avatar
Поліна Ташань
26.03.2025, 20:56:43

Розумію вас. Я зазвичай не можу читати під час написання, бо зациклююся на своїй історії, і дуже хочу якнайшвидше її дописати, а на інші книги просто не вистачає часу

IRMA SKOTT
27.03.2025, 10:01:05

Поліна Ташань, Дякую за відповідь.

avatar
Анна Потій
26.03.2025, 14:32:38

А в мене такої проблеми ніколи не було)) Я не беру приклад з чужої творчості. Натхнення я з інших джерел беру. Я взагалі одночасно кілька книг читаю, ще й різних жанрів))) Мені нормально) Але у всіх по-різному, мабуть.

IRMA SKOTT
26.03.2025, 14:41:26

Анна Потій, Ви універсальний солдат!

avatar
Лілія Зелена
26.03.2025, 14:10:35

Привіт) мені здається, треба або взагалі не читати, коли пишеш, бо дійсно дуже легко попасти під вплив, або навпаки, прочитати дуже багато аби усвідомити свій власний стиль)

IRMA SKOTT
26.03.2025, 14:24:28

Лілія Зелена, Згодна. У кожного свій шлях самурая!

avatar
Анна Стоун
26.03.2025, 14:15:36

Цікавий підхід) Де ви берете якісь нові слова? Щоб збагатити свій словник)

IRMA SKOTT
26.03.2025, 14:23:09

Анна Стоун, Я прочитала чимало книг перед тим, як почати писати власні твори.

avatar
Мартін Штарк
26.03.2025, 14:06:25

Є таке. Але це через те, що не можу проживати декілька життів одночасно.

Інші блоги
Ціна сили
У більшості історій сила — це нагорода. У моєму світі вона майже ніколи не приходить без ціни. Мене завжди цікавило не те, як герой стає сильнішим, а те, ким він стає після цього. Бо справжня боротьба починається не тоді,
Як не сумно, але сьогодні – завершення книги
Коли настав час обирати — народжувати людську дитину чи відкладати яйце та висиджувати драконятко, ми з Нараком, порадившись із нашими драконами, обрали другий варіант. І через сім місяців вагітності я знесла яйце. Два
І ми знаємо чим все закінчеться...
Назаренко веде впевнено, але водночас дбайливо. Я почуваюся в його руках у цілковитій безпеці. Його пальці неквапливо погладжують мою спину, не дозволяючи собі нічого більшого. Але й від цих легких рухів я навіть через тканину
Чому «штиль» — це не історія про море
На перший погляд може здатися, що «Штиль» — це розповідь про людей, які опинилися посеред океану без вітру й надії. Але для мене море ніколи не було головним героєм цієї історії. Насправді його майже не існує. Море,
"Дотик Півночі" повертається
Мої вельмишановні читачі! Що три дні буде нова глава. Книгу майже дописано. Заплатила я за неї досить високу плату: чотири зуби полетіло, бо все пропустила через себе. Буде відбуватися багато чого. І не за горами весілля
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше