Ось і завершилася ще одна моя книга — "Академія Мірравель. Проти вітру". Це 1 книга з циклу. Далі будуть ще. :)

А до фіналу історії в мене є пісня. Як завжди, творю разом з ШІ: вірші мої, а він озвучує. Люблю я таке робити. Власні пісні додають атмосфери до книги.

Холодний туманний ранок обіймав мене за плечі, коли я стояла в саду свого дому з важким рюкзаком за спиною. Витираючи сльози, я вдивлялася в дорогу, що вела до будинку, благаючи всіх 12 богів, щоб вони привели до мене Дема. Я не хотіла його кидати, але якщо він мною дорожить, то має прийти і зупинити. Якщо його принципи і гордість йому важливіші за мене, то і я не буду принижуватися. Вирішила піти — значить, піду.

Я повільно рахувала до 25, як завжди робила, чекаючи чогось важливого, і до болю в очах вдивлялася в дорогу. Але він не прийшов. Можливо, було ще занадто рано і Дем напевно прийшов би в обід, але саме тому я тікала вранці. Я не хотіла давати йому додаткових бонусів. Хотів би — побіг би за мною одразу, щойно я вискочила за поріг. Але він залишив мене наодинці з моїм болем, і цього я йому пробачити не могла. Я покараю його. Хай тепер постраждає! Нехай тепер шукає мене на Землі, якщо я йому потрібна!

Закінчивши рахувати, я дістала з коробки все необхідне для ритуалу, провела його і відкрила портал. Кинувши останній погляд на дорогу і переконавшись, що Дема там немає, я впевнено зробила крок вперед, прощаючись з колишнім життям. На мене чекає нове життя і новий світ. І хай тепер Дему вітер підкаже, в якій я блукаю стороні.

Заходьте на мій телеграм-канал або ж у інстаграм — там багато ілюстрацій до моїх книг. А також різні цікавості по книгам і спойлери до майбутніх історій.