Ріна Март

26.03.2025, 15:41:36

Я повертаюсь до редагування наступного дня або навіть через кілька днів. А потім знову повертаюсь через кілька неділь. Для мене це зовсім не нудно, особливо коли вичитую через певний проміжок часу - дещо вже забулося і читається так, ніби його написав інший автор))) Я взагалі люблю читати свої книги, вони такі цікаві)))

Плюс у мене є бета-рідер. На помилки не вказує, а от повороти сюжету обговорює і критикує, іноді переписую зовсім по-іншому))

Оксана Павелко

26.03.2025, 09:08:57

Я пишу більшу частину тексту на телефоні, інколи на ноуті, мені порадили корисний сайт, згодом виявила що можна встановити розширення на браузері і я в Гугл документі на ноуті вже корегую, воно показує все, і де потрібні коми(моє хворе місце)) також в режимі редагування в Букнет теж показує, якщо обсяг дозволяє.

Наталія Шепель

26.03.2025, 08:12:49

Вмикаю аудіочитку. Коли очі чогось вже не бачать, почують вуха.

Юлія Рудишина

26.03.2025, 00:25:07

Ще варіант - чітко ділити по главам, типу - от сьогодні я редагую всього лише 5 глав і досить, так за тиждень книга і готова.

Рома Аріведерчі

26.03.2025, 13:00:11

не редагуйте одразу. відкладіть, щоб забути сюжет. і тоді, якщо вам буде нудно читати й знаходити повтори, дірки і все, що має знаходити редактор, просто не публікуйте. значить то не вам нудно, а книга нудна. до речі виловлювання помилок - робота коректора, а не редактора. якщо лише вони бентежать - заплатіть за коректуру і не мучтеся )

IRMA SKOTT

26.03.2025, 10:49:25

Я стараюся писати грамотно, але це ще не означає, що текст буде геніальним. Бо, знаєте, є такі моменти: сьогодні перечитуєш — і це шедевр, прям хоч бери та друкуй! А потім, курва, проходить день… або місяць… І ти дивишся на цей текст із питанням: «Що за***?»
Редагування — це нескінченний процес. Головне — вчасно зупинитися, щоб не переписати весь роман у листівку з привітанням.
Ось декілька моїх лайфхаків:

Змінний шрифт — текст відразу виглядає чужим, ніби хтось інший його написав.
Читаю вголос або слухаю озвучку — відразу чутно повтори, криві речення.
Онлайн-редактори та ШІ — корисні, коли треба знайти синонім або забула, як слово звучить українською (бо русизми, вони такі — підкрадаються, як коти до ковбаси).
Бета-рідер — це взагалі святий грааль. Він знайде ще більше помилок, а головне — підкаже, що ви повторюєте знову і знову. Бо якщо в тексті втретє "серце калатало, як сказано", це вже не драма, а діагноз.
Отож, редагування — штука неминуча.

Галина Левтер

26.03.2025, 00:02:28

А от я люблю копирсатися у своїх, а ще більше, чужих текстах). Свої — часто шкодую, чужі - ні)))))

Ольха Елдер

25.03.2025, 22:10:12

Я працюю редактором з іншими авторами, але як тільки справа стосується мого тексту, починається пісня про небажання редагувати і взагалі все добре і здорово, і я бачила цей текст, коли писала :)
Але іноді потрібно через "потрібно"

Юлія Рудишина

26.03.2025, 00:24:20

Можливо, треба чітко ставити цілі - на що саме звертати увагу, якщо в цілому сюжет та стиль подобаються, то намагатись не переписувати, а тільки помилки шукати... Віднестись до книги як до закінченної.

Юлія Рудишина

26.03.2025, 00:23:20

Навпаки - обожнюю редагування, бо книга вже готова)))

Crown Horror

26.03.2025, 00:34:50

Я перечитую книгу разів зотри мінімум, на четвертий мій ідеальний шедевр вже набридає до ригачки. Проте, помічаю за собою що вичитка необхідна, бо на редактора грошей немає, а сама я полюбляю вставляти купу повторів, плутати крапки та коми і ще багато помилок робити.

Немеш Іван

25.03.2025, 17:59:43

У мене метод лише один — сісти та вичитувати помилки та редагувати☺️

Астрід Слей

25.03.2025, 18:53:29

Як я вас розумію! Мене рятує тут тільки те, що я довгий час працював редакторкою, тож уже автоматично перевіряю все, що пишу. Можу сказати лише, що потрібно просто полюбити цю справу й насолоджуватися нею так само як і написанням:)

Вікторія Вецька

25.03.2025, 17:24:57

Розумію, сама не люблю редагувати, але в такі моменти включаю музику на фоні, і так веселіше))

Сергій Ляховський

25.03.2025, 17:43:34

Це вкрай індивідуально. Мені, навпаки, важко створювати первісний текст або "хребет" розділу. А коли вже є хоч якась більш-менш прийнятна чернетка, то починається найулюбленіший етап, а саме - покращення тексту або занурення в редагування. Згодом надходить мить, коли розумієш, що... ось воно, коли можна зупинитись. Я навіть не зможу пояснити, що є ознакою цього. Я просто ніби відчуваю мелодію всередині тексту, яка вже лунає, і будь-які зміни лише почнуть її руйнувати, тож треба прибрати свої подальші втручання, що я і роблю )))
Єдине, що я не люблю (в редагуванні), то це відловлювання помилок )))