Привіт, друзі!

Хочу подякувати вам за підтримку і любов. Роман “Спадщина з бонусом” завершено! Для покупки готовий повний текст, тож хто очікував на те щоб придбати цілу книгу, ви можете це зробити. Написання цієї книги було довгим цікавим шляхом. Для мене честь те, як радо ви її зустріли, як підтримали мою першу на Букнет передплату. Далі більше, я впевнена. Дякую за те, що ви є, мої дорогі читачі!

Сьогодні стартувала новинка! Це історія, якою я пишаюся, яку дуже люблю і до якої запрошую вас!

Потрібний наречений

Ось кілька цікавих фактів про книгу:

• Головна героїня отримала своє ім’я на честь моєї улюбленої кішки - Аліса)))
• Книгу я розпочала писати ще в жовтні, потім була довга пауза і ось - продовження і завершення роботи. Я дуже рада, що ця історія побачить світ.
• Деякі герої мають реальних прототипів.

Потрібний наречений

Роман кличе нас у захопливу подорож в Карпати. Часом він буде легким і прикольним, часом лякатиме і стривожить. Але засумувати ви точно не зможете! Динамічний напружений сюжет гарантую!

Він хотів веселу відпустку, тому погодився зіграти нареченого подруги брата. Вона

 мріяла довести родині, що щаслива, тому попросила його поїхати з нею на сімейне свято. Але ніхто з них не уявляв, що фальшиві стосунки переростуть в щось більше і це зруйнує їх звичне життя, відкривши завісу над страшною таємницею. Чи зможуть вони розкрити правду та знайти своє щастя, коли кожен їхній крок може стати останнім?

— Невже ми справді це зробимо? — питаю в молодого чоловіка. Той усміхається.

— Ми ж не будемо укладати фіктивний шлюб. Так, просто... як дитячі капості. І чому Назар вічно підбиває всіх навколо на якесь божевілля?

— Це мій дар, — просто, без хвальби, відповідає однокласник. — Я просто геній. Ще подякуєте.

Якби ж я тоді знала, що на нас очікує…

Уривок:

З Алісою ми обмінялися номерами телефонів і домовилися зустрітися завтра перед потягом. Скидаючи речі в дорожню сумку, сам не вірю, що роблю це. Яке божевілля! Як я на це погодився і чому вся ця афера досі викликає в мене неочікуваний адреналін?

— А що я тобі казав, що все організую? Відпустка, як ти й мріяв! Клич мене Добрий Фей, — лепече Назар, спостерігаючи за мною з склянкою глінтвейну.

— Добрий Фей, а ти не підкажеш раптом, з якого дива я маю грати нареченого твоєї однокласниці? Ну це ж не нормально. І я ще так легко погодився... — в миті, коли розум таки стукає до мене, розумію, що це якась космічна дурня. Нащо я в це вплутався?

— Ти погодився, бо запав на Аліску, — а в Назара, як завжди, своє пояснення.

— Ти серйозно зараз? Думаєш, що через добу після розставання з Сашою, я можу на когось запасти?

— Легко, зважаючи на те, що за Сашою ти не дуже й побивався. Не було між вами ніякої іскри. І почуттів там не було. Так лише, займалися сексом, ходили по ресторанах, ти оплачував її забаганки... Може я щось забуваю? Здається, ні, — він так в двох реченнях виклав всю суть моїх стосунків з колишньою, що я аж припинив складати світера в сумку, а здивовано на нього глянув:

— А ти в нас великий знаток в почуттях? Це все і є відносини.

— Ні, це подоба відносин. Справжні відносини — це коли не зраджують, цінують, коли пристрасть затоплює, коли голова крутиться...

— Та ти, мій друже, романтик. Хоч нікому не кажи, засміють.

— Знав би ти, як дівчатам подобається слухати про почуття. Теж мені. Тобі має бути соромно, що ти старший, а мав менше жінок, ніж я. Втрачаєш молодість даремно. Тобі вже майже тридцять. Ще десять — і все, — він намагався показати на ялинковій прикрасі, що буде з моїм чоловічим здоров'ям через десять років, але не встиг. Я запустив в нього подушкою з дивану раніше.

— Йди звідси, вчи він мене буде! Шмаркач!

— А ти до Аліски приглянься. Вона, що треба! Точно тобі кажу, — ще все ж мовив він, а тоді нарешті змився з моєї кімнати.

Я зітхнув. В чомусь Назар мав рацію. Мої почуття до Саші не були палкими і щирими. Радше вона була для мене зручною. І хоч дізнатися про зраду було боляче, я все ж можу оцінювати ситуацію адекватно.

Та чи готовий я до нових відносин? Звісно, що ні. Це було б надто важко і не правильно.

***

— Привіт, — її голос бадьорий і дзвінкий.

— Привіт, — відповідаю. — Ти як? Все в силі?

— Сьогодні ця ідея здається ще більш абсурдною, — зізнається вона.

— Я знаю. Мені теж. Тому я зрозумію, якщо ти хочеш відмовитися.

— Ні, я не те, щоб... Якщо чесно, мені до біса хочеться втерти носа сестрі і довести батькам, що в мене не все так погано. Але це ж буде брехня, тож... — відчуваю, що вона розгублена. Хочу підбадьорити. Зараз розумію, що ця дивна поїздка — мій єдиний шанс на свято. Хай і серед чужих людей. Тож якщо Аліса все скасує, я засмучуся.

— Зовсім не брехня. В тебе є донька і робота, ти навчаєшся. В тебе ще все попереду. Це тимчасові труднощі. Не бачу нічого поганого, щоб трохи прикрасити реальність, аби батьки не хвилювалися.

— Якщо ти так кажеш, — звучить задумливо. — Але кажу одразу, інтиму в нас не буде. Ми просто їдемо як друзі, щоб гарно провести свята.

— Ну, якщо ти наполягаєш, то я викладу з сумки свої сексі-труселя, — я сміюся.— Аліс, я ж не зваблювати тебе їду. Сам нещодавно пережив болюче розставання, так що до нових стосунків не готовий. Боятися мене точно не треба.

— Добре, а то хто ж тебе знає, — її голос теж веселий.

— Ще познайомимося, — обіцяю.

— Обов'язково. Тоді до зустрічі?

— До зустрічі, — усміхаюся і кладу слухавку.

Потрібен наречений 

А також підписуйтеся на мою сторінку Лія Роуз, щоб не пропустити важливих сповіщень)))

Ваша Лія. Цьомаю♥️