Гумор, що лікує: мирне життя на сторінках війни
Знаєте, коли я сідаю за клавіатуру, щоб написати гумористичний твір, я не просто хочу розсмішити. Я хочу повернути людям відчуття нормальності, відчуття того, що життя триває, навіть коли навколо війна.
Я пишу про мирне життя, про звичайні радості, про маленькі побутові смішинки, бо хочу, щоб ми згадали, яким воно було, яким воно обов'язково буде знову.
Я пишу, бо вірю, що гумор – це міст між минулим і майбутнім. Це спосіб зберегти в собі те, що ми любимо, те, за що ми боремося. Це спосіб сказати: «Ми не дозволимо війні вкрасти у нас наше життя, нашу радість, наші спогади».
Я хочу, щоб мої твори були ковтком свіжого повітря, миттю відпочинку від жахів війни. Я хочу, щоб вони нагадали всім нам, що ми – не лише солдати, волонтери, біженці. Ми – люди, які вміють сміятися, любити, мріяти. І ми обов'язково повернемося до нашого мирного життя, до наших звичайних радостей.
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВітаю) Мені здається, усі вже перенасичені поганими новинами, «сіростю» будення, стресом, переживанням…тож зануритися в щось «довоєнне» іноді є необхідністю, трохи згадати минуле спокійне життя з тими проблемами, радостями, мріями в планами. Тож це класно, що ваша мета повернути читача в мирне життя. Зазирну до вас на сторінку)))
Тіна Волф, Дякую) обов‘язково зайду)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати