Додано
25.03.25 13:08:34
Спадкоємець – завершення передплати на книгу
Любі мої читачі! Завтра завершиться передплата на книгу «Спадкоємець». Сповіщення про завершення автоматично надійде до ваших бібліотек. Всім, хто був зі мною та активно підтримував і співпереживав героям ВЕЛИКЕ ДЯКУЮ! ВИ НАЙКРАЩІ – ПАМ'ЯТАЙТЕ ПРО ЦЕ! Хто ще хоче отримати книгу за ціною передплати, до завтра це ще можливо! Дарую вам уривок з однієї з останніх глав та ще одне відео. Насолоджуйтесь! Запрошую вас у свою групу у фейсбук:
https://www.facebook.com/groups/419193900919878/
– Отже, у нас буде ніч одкровення, щирих зізнань і чесної розповіді? – тихо мовила Анна притуляючись до теплого міцного плеча коханого чоловіка.
– Сподіваюся, бо цього я дуже хочу, – прошепотів Кевін, пригортаючи Анну до себе. Вона сиділа у нього на колінах – щаслива, закохана й дещо розгублена від надто стрімких подій, які сьогодні звалилися на неї.
– Тоді розпочни з того, чому ходять чутки, наче ти звалився з коня, рятуючи Фредеріку, і не приходиш до тями? – княгиня питально підвела брову, відхиливши голову від його плеча. Тепла чоловіча долоня лагідно торкнулася її скроні, відкинувши пасмо волосся. Якусь мить Кевін ще вдивлявся в обличчя Анни, запам’ятовуючи кожну рисочку, кожен штрих. А потім тендітно відвів шовкове русяве пасмо за вушко.
– Це майже правда. Я дійсно рятував Фредеріку від падіння з коня. Погода в той день була напрочуд гарна – свіже повітря пахло морозцем, а сонце відблискувало грайливими переливами від засніжених гілок. Раптом кінь княгині став дибки, пирхнувши білою парою – попереду, між деревами, щось ворухнулося. Чи то вітер зашарудів у кущах, чи то силует вовка непомітно ковзнув засніженим узліссям… Її кінь здибився від шуму, – Кевін на мить замовк, немовби пригадуючи. – Я був найближче… Під'їхав, схопив гнідого за поводи, міцно стиснув їх долонею й провів по напруженій шиї тварини, заспокоюючи. Фредеріці наказав легенько колінами натиснути на боки, аби змусити коня відчути знайому твердість і контроль. Кілька секунд – і тремтіння в м’язах тварини поступово стихло. Кінь опустив голову, ще раз невдоволено пирхнув, прислухаючись, але вже без паніки. Це все.
– Я рада, що все так легко обійшлося.
– Анно, люба моя, це ще не все, в чому я маю тобі зізнатися, – Кевін поцілував Анну в скроню й тихо прошепотів. – Пробач, якщо зможеш…
– Чого ти, любий? – вона здивовано глянула в його очі, що метушились неспокоєм.
– Мені так соромно, що я не відразу тобі зізнався, – він голосно видихнув. – Дуже прошу… Вислухай мене до кінця, будь ласка, і тільки потім карай… Я завинив перед тобою, Анно, але в мене є виправдання – я закохався… дуже… по-справжньому. Так, що навіть дихати без тебе було важко…
Кевін на мить замовк, руками обхопивши її обличчя.
– Що? – вона лише беззвучно поворухнула губами, але він почув.
– Я кохаю тебе безмежно, але… я...
– Сподіваюся, бо цього я дуже хочу, – прошепотів Кевін, пригортаючи Анну до себе. Вона сиділа у нього на колінах – щаслива, закохана й дещо розгублена від надто стрімких подій, які сьогодні звалилися на неї.
– Тоді розпочни з того, чому ходять чутки, наче ти звалився з коня, рятуючи Фредеріку, і не приходиш до тями? – княгиня питально підвела брову, відхиливши голову від його плеча. Тепла чоловіча долоня лагідно торкнулася її скроні, відкинувши пасмо волосся. Якусь мить Кевін ще вдивлявся в обличчя Анни, запам’ятовуючи кожну рисочку, кожен штрих. А потім тендітно відвів шовкове русяве пасмо за вушко.
– Це майже правда. Я дійсно рятував Фредеріку від падіння з коня. Погода в той день була напрочуд гарна – свіже повітря пахло морозцем, а сонце відблискувало грайливими переливами від засніжених гілок. Раптом кінь княгині став дибки, пирхнувши білою парою – попереду, між деревами, щось ворухнулося. Чи то вітер зашарудів у кущах, чи то силует вовка непомітно ковзнув засніженим узліссям… Її кінь здибився від шуму, – Кевін на мить замовк, немовби пригадуючи. – Я був найближче… Під'їхав, схопив гнідого за поводи, міцно стиснув їх долонею й провів по напруженій шиї тварини, заспокоюючи. Фредеріці наказав легенько колінами натиснути на боки, аби змусити коня відчути знайому твердість і контроль. Кілька секунд – і тремтіння в м’язах тварини поступово стихло. Кінь опустив голову, ще раз невдоволено пирхнув, прислухаючись, але вже без паніки. Це все.
– Я рада, що все так легко обійшлося.
– Анно, люба моя, це ще не все, в чому я маю тобі зізнатися, – Кевін поцілував Анну в скроню й тихо прошепотів. – Пробач, якщо зможеш…
– Чого ти, любий? – вона здивовано глянула в його очі, що метушились неспокоєм.
– Мені так соромно, що я не відразу тобі зізнався, – він голосно видихнув. – Дуже прошу… Вислухай мене до кінця, будь ласка, і тільки потім карай… Я завинив перед тобою, Анно, але в мене є виправдання – я закохався… дуже… по-справжньому. Так, що навіть дихати без тебе було важко…
Кевін на мить замовк, руками обхопивши її обличчя.
– Що? – вона лише беззвучно поворухнула губами, але він почув.
– Я кохаю тебе безмежно, але… я...
Марса Чаунік
1075
відслідковують
Інші блоги
Вітаю вас, мої любі! Сьогодні день народження у моєї донечки і я вирішила подарувати знижку на історію Андрія та Марго тим, хто на неї чекав. Бо там теж є маленька хитрюля Софійка, яка не дає сумувати нашій парочці. НЕ ФІКТИВНА
Хеллоу, хочу запросити вас до книги від Еліс Кларк з тегами "фіктивний шлюб", " від ненависті до кохання" - "(Не) моя наречена"! Сьогодні на цей роман авторка відкрила передплату, але в перші дні ціна буде
Вам пише не якась незнайома тьотя) це все ще ваша знайома тьотя, просто з іншою аватаркою.❤️✨ Вирішила нарешті оновитися, бо попередня картинка мені щось зовсім перестала подобатись. ❣️ Ви знаєте, як це буває: в
Щось пішло не так… Ще зовсім недавно — у полоні демониці. А тепер — вдома. Що ж там насправді відбувається?.. Те саме ліжко з білими ковдрами. Той самий стіл, за яким він годинами сидів на самоті, вирізаючи візерунки
Вітаю! У минулій частині Яшма трохи привідкрила завісу таємниці того, хто такий Еміль та чого вона ненавидить його. Але зараз, стоячи з Айвін посеред поля, де висока зелена трава так приємно лоскочить шкіру, чи наважиться
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПрочитана бомбезна глава, судячи з усього, остання. З нетерпінням чекаю на епілог. Дякую авторці за емоційні коливання!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати