Минув місяць як я повернувся!

Я довго не писав, мабуть від того що після написання першої книги, зіткнувся з тим "що вона нікому неипотрібна, і не цікава". А це молодого автора з легкістю може підкорити, а деколи і знищити(. 

 Якраз місяць тому, Я до переклав книгу (переклад був незакінчиним). І виклав її у Букнет. Навіть не знаю, що сталось в той момент. Я сів і мовчки почав писати другу книгу. Без взриву емоцій, без викликів - Я повернувся! Просто писав, бо мені це справді подобається. У мене ломка, коли не вистачає часу хоча би, годину пів щоб писати. (Там же у персонажів усе замерло нічого не відбувається). 

За місяць вийшло написати два розділах нової книги, в сумі приблизно 40 сторінок, чи як рахує бук нет 80тис символів. Багато чи мало, хм. Як не крути на першому місці родина. Із сином провести час, дружині приділити увагу. На другому робота (джерело доходу). І книга на третьому, бо це хобі. І хай буде так. Хобі яке приносить задоволення не тільки тобі, ай оточуючим. Вже більше ніж хобі. Дякую за увагу.

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

"Нікому не потрібно" це звичайний стан умовного початківця у будь-якій галузі, хоч у музиці, хоч у літературі, хоч в балеті. Навіть якщо просто змінюєш платформу, доводиться починати все з нуля. Треба постійно покращуватись, поступово збільшувати аудиторію (соцмережі, цікаві блоги, змістовні відповіді на коментарі тощо) і це ще не гарант успіху. Якби він існував, отой алгоритм створення бестселерів, то всі б автори довкола його і юзали. Перераховане вище є лише передумовами успіху, а в реалі відбувається "як карта ляже".
Але якщо не покращуватись, не взаємодіяти з аудиторією (наприклад, не відповідати на коментарі або відповідати формально), то потенційний читач більше не повернеться, а піде шукати собі іншого "співрозмовника", тобто інші книжки.
Все це не є чимось новим, і всі ці речі вам чудово відомі. Залишається лише завзято продовжувати свою справу )))
Гарного вам дня!

Показати 4 відповіді
Мельська Наталі
25.03.2025, 16:19:38

Сергій Ляховський, Дякую!)Навзаєм!

avatar
Мельська Наталі
25.03.2025, 15:30:33

Добрий день) Ви молодець, що зібрались і повернулись до улюбленної справи, дуже добре вас розумію, що письменнику-початківцю складно і іноді не отримуючи фідбек хочеш все закинути, але нічого не буває одразу, я також як і ви на початку свого письменницького шляху, поступово маленькими кроками йду до чогось більшого) Тож знайте, що ви не один і давайте продовжувати творити!)

Ілля Вінницький
25.03.2025, 15:39:45

Мельська Наталі, Дякую за підтримку, ви дуже влучно сказали "поступово маленькими кроками"

avatar
Олесь Король
25.03.2025, 07:37:26

Писання книг це дійсно хоббі. На жаль на цьому мало, що заробиш, скоріше за все нічого. Але потрібно писати хоча б для себе. Я закінчую свої книги і думала вже нічого не писати, бо чудово бачу, що мені тут нічого не світить. Але якось так вийшло , що але думаю над наступною книгою. Хоча розумію, що вона буде такою ж провальною як і перші. Писати про владних босів, і батьків подруг в мене щось не виходить. Ви тримайтеся і продовжуйте писати принаймі для себе.

Показати 3 відповіді
Ілля Вінницький
25.03.2025, 13:26:03

Олесь Король, Це очевидно, Да, Да Дааааа!!!

Інші блоги
Взаємна активність
Привіт, друзі) Хочу наколдувати собі і вам трошки підписок та сердечок) Долучайтеся)
Візуалізація до розділу 29
Щойно я відчинила двері, як завмерла на порозі. Кімната не була порожньою. Вона була заповнена солодким, п’янким ароматом квітів, але під ним, тонкою невловимою ниткою, відчувався інший запах. Терпкий, дорогий, із нотками
Темна сторона сили
Де ховаються чоловіки, або чи не затісно в «Дарк романі» без бороди? Вітаю, шановне товариство! Сьогодні я вирішив засунути свого носа (цілком звичайного, не грецького, на жаль) у одну дуже специфічну нішу, від якої
Дочекалися!
Я і сподіваюся Ви також. Давно не було оновлень, тож вирішила нагадати про себе та наш знайомий світ. І є чудова новина — новий розділ уже опубліковано! Цього разу він сповнений родинного тепла, ніжності та трішки
Ото подарунок!
А вранці, після сніданку, на мене чекає сюрприз… — Дивись, що я тобі знайшов! — радіє Аріст, як дитина. — Все, як ти хотів: нове, незвичайне і яскраве! Я із цікавістю дивлюся туди, куди показує принц, й у двері заводять
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше