Історія «обраних»

Вітаю. Хочу розповісти Вам трішки про свою книгу «ОБРАНІ». Хто з читачів не знає, це моя перша книга. Спочатку вона була викладена на моїй сторіночці Філіпська Надія, але згодом я змушена була перенести її сюди.

Викладати її тут в такому ж виді я дуже не хотіла, адже книга потребувала редагування. Переклад, доповнення, зміни в сюжеті, правки, редагування та навіть зміни деяких назв – ось які етапи пройшла книга.

Тепер я в певній мірі задоволена текстом, настільки, наскільки можу бути задоволена своєю першою книгою, яку завершила дев’ять років тому.

А ще я маю ілюстрації до цієї історії. І вони в мене майже у двох варіантах. Коли я починала писати книгу в 2014 тоді не було ШІ, і я надихалася реальними місцями. Вже в 2023 я зробила ілюстрації за допомогою ШІ.

Всі фото реальних місць взяті з Інтернету (сподіваюся, що не порушила чиїсь права).

Наша головна героїня Кіра Ройберг. Непосидюча, любить пригоди, надзвичайно самостійна та талановита, хоч і не хоче цього визнавати. Прагне будь що розгадати таємниці свого минулого, заради чого пускається у вир небезпечних пригод.

Він побачив її здалеку: струнку витончену дівчину з золотаво-русявим волоссям, що майоріло на вітрі.

Річард Нотбек. Таємничий обраний. Любить пригоди, небезпеку та подорожі. А ще має багато своїх таємниць, про які не спішить повідомляти.

Він стояв біля вікна: високий, чорнявий в синій сорочці та чорних штанях, які були заправлені у високі чоботи зі шнурівкою. Довге чорне волосся стягнуте у хвіст на потилиці. Його карі очі з не меншою цікавістю оглядали мене.

Браск. Напівзруйноване місто, в якому панує дика незвідана магія. Тут я акцентувала свою увагу на двох спорудах.

Фонтан. Надихалася я реальним фонтаном Маджоре в Перуджі, звісно без невідомих тварин та вовкулаків)))

Він був величезним і складався з двох великих чаш, розташованих один над одним. Їхні грані прикрашали фігурки невідомих тварин. Обраний пильно вдивлявся в них, але так і не зміг побачити нічого знайомого. Зверху височіла третя чаша – поменше. На її вершині стояла самотня фігурка. Річард близько хвилини вивчав її, і дійшов висновку, що найбільше вона схожа на ... вовкулаку.

Собор святого Бенедикта. Тут я просто натрапила в інтернеті на фото, про яке навіть нічого не знаю.

А так собор змалював мені ШІ.

Дикий ліс. Тут вже стараннями ШІ я отримала гарні картинки древньої частини лісу.

Храм Джайлса в Локрі. Для його опису я використала Флорентійський собор, а пізніше ШІ створив мені зовсім схожу ілюстрацію.

А це вже ШІ.

Маяк Сварона.

Сторн та Сніжні гори. Ця картинка подобається мені найбільше. Це Альпійські гори.

ШІ так і не зміг зобразити мені щось схоже. Ось його варіант.

Архіви в Школі Обраних. Перше – фото з інтернету, друге - ШІ.

А ще не можу не згадати про карту Тарлеса. Це найперша створена мною карта, яку я довго малювала редагувала та додавала нові локації.

Підписуйтеся на мої соц.мережі:

ІНСТАГРАМ

ТІКТОК

ТЕЛЕГРАМ КАНАЛ (тут інформація буде з’являтися раніше)

Моя друга сторіночка ФІЛІПСЬКА НАДІЯ.

Довгий вийшов блог, але не хотіла розділяти його на два. Ваша Надія.

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Тіна Никитенко
23.03.2025, 20:11:52

Ого. У вас яке круте високе фентезі. Навіть карта світу є. Це вищий пілотаж.
Знаєте, де-які візуали , які ви знайшли самостійно навіть кращі за ШІ. Особливо мені сподобалися собор святого Бенедикта та Архіви. Вони неймовірні ❤️❤️❤️❤️❤️

Надія Залива
23.03.2025, 21:05:11

Тіна Никитенко, Дякую, мені дуже приємно) Згодна що не все ШІ зумів передати, мені навіть ілюстрації з Інтернету рідніші, адже я саме по них робила опис і ці картинки вже засіли в голові.
А карти - то моя любов)) Подобається мені коли все наглядно і зрозуміло, хто куди поїхав, та де ті міста знаходяться.

avatar
Lydmila
23.03.2025, 18:50:28

Візуалізація супер,,,важко відібрати між цими малюнками ,бо всі гарні .

Надія Залива
23.03.2025, 21:00:13

Lydmila, Дякую)

Інші блоги
Де вас заставало натхнення?
Сьогодні писала продовження «Крихітко, біжи!» у парку з гойдалками. Вайб просто неймовірний. Єдине «але» - шум стояв такий, що написати вдалося зовсім майже нічого)) не та атмосфера для трилера. Бо ці нескінченні:
Мої думки
Я пишу електронні книжки, бо мене ніхто не слухає. Пишу, бо по- іншому розсипаюся внутрішньо. Іноді тиша лякає, а іноді дозволяє зрозуміти себе. В моїх книжках реальність поєднується з містикою, створюючи магічний реалізм.
Чому ми пишемо, навіть коли нас ніхто не читає?
Можливо, тому що письмо ніколи не було лише способом спілкування. Воно завжди було способом існування. Людина пише не тоді, коли їй є що сказати світу, вона пише тоді, коли світ всередині неї стає занадто гучним, щоб мовчати.
Демон без рогів?
Вітаю, мої солоденькі! Ще на початку історії стало зрозуміло, що Лютер — напівкровка, і саме тому він бігає Кел'Зароном без рогів. Але насправді він їх має, як і крила. Як і всі демони. Проте роги для демонів — це
Соцопитування. Проблеми всезнання.
Привіт. Є одна здібність, яка звучить майже як абсолютна мрія будь-якої допитливої людини. Або як прокляття, якщо подумати трохи довше. У світі «Очей Роду» існує дар, що дозволяє бачити майже все. Окрім майбутнього,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше