Завтра останній розділ моєї книги "Я (не) люблю зиму". Якщо ви хотіли дізнатися, що трапилося з Елліною в чужому світі і як полюбити зиму, коли ти все життя її ненавиділа — прошу до моєї історії. Нагадую: після завершення книга зросте в ціні, тож зараз ціна на неї найвигідніша. Дешевше вже не буде.

Ліаріель усміхнулася і пригорнула мене до себе, залишаючи теплий, материнський поцілунок на моєму чолі. Я заплющила очі, а наступної миті отямилася на лаві в храмі.
— Все добре? — тихий голос Ерінвальда повернув мене до реальності.
— Так, любий, — кивнула я, обдаровуючи його усмішкою, в якій змішалось все — кохання, ніжність, тепло. — Поїхали додому?
— А про що ти говорила з Ліаріель? — поцікавився він.
— Я розкажу тобі вдома, — я не втрималася і підморгнула. — Поїхали!
Ерінвальд не став допитуватись і ми поїхали до його замку — додому. Тепер вже дійсно додому. Бо його замок відтепер — мій дім.  

Також заходьте на мій телеграм-канал, там більше візуалізацій і новин про мої книги. :)