Вітаю, любі читачі і гості сторіночки)

Продовжуємо історію Киці та Химери, але сьогодні я прийшла не з уривочком, а з новинкою від колеги, в якій є все, що ми любимо: емоції, пригоди, несподівані почуття і навіть песик)

Чи можна купити любов, ще й за пів ціни? І скажіть, тільки чесно, чи не тьохне серце, коли чужий чоловік, суворий і відсторонений, раптом виявляє співчуття і допомагає в біді? Ще й коли ваше серце зранене зрадою найближчих і найрідніших?

Ну або чи не відгукнеться душа на справжню біду і не відтане від щирої вдячності чужої сердитої дівчини, коли кругом тебе зрада і підкилимні ігри?

І чи буде просто, коли все і всі проти заборонених почуттів, які не могли не спалахнути, хоч і приречені – навіть совість протестує, а не тільки обставини непереборної сили?

Чи можна повірити, що коханню, яке тільки прокидається після льодовикового періоду в житті обох зневірених і дуже різних людей, не дасть знов замерзнути насмерть дитина, яку збираються кинути, і щеня, якого хочуть продати?

– Як це можливо? – спитаєте ви.

Особливо після того, як вона побачила його, і

 Хто він? Оце я називаю харизмою. Щоб серце тьохнуло навіть у мене, яку тільки що зрадили й назвали такою гадиною, якої світ не бачив, у дівчинки, якій тепер все одно на чоловіків і людей взагалі…

Ох.

Якщо він мені посміхнеться, я розтечуся сиропом і…

Тільки він не посміхається, а сердиться.

На мене.

І чого я одразу не вказала тому гаду на двері?

А він?

– Я по об’яві, ми з вами домовилися на шосту вечора, а зараз уже вісімнадцять нуль сім. Ви вважаєте це правильним веденням бізнесу? – я іронічно звужую очі й непомітно торкаюся стосику купюр в кишені пальта. Їх значно менше, ніж мало бути, якби я збирався їй заплатити стільки, скільки ця хапуга хоче за свій товар.

Ще вдень грошей вистачало. Але моя нинішня подруга годину тому схотіла й собі різдвяний подарунок. Тож вона тепер хизується брендовою сукнею, а я зараз торгуватимусь і збиватиму ціну, наче якийсь ніщеброд.

– Бізнесу? – у відповідь на мій наїзд дівчина винувато моргає незрозумілого кольору очима, що засльозились від різкого переходу від дубаря на вулиці до теплого парадного.

Дяк, що хоч не шморгає почервонілим від холоду носом.

– Вибачте. Він довго не хотів пі… робити свої справи на вулиці. – виправляється, щоб культурною здатися. Можна подумати ніхто не в курсі, що собаки роблять на вулиці.

– А потім він ганявся за сніжинками й кусав сніг. Ви пам’ятаєте, що відчували, коли вперше побачили сніг?

Вона ще й усміхається замріяно. Психологиця мамчина. Тисне на емоції. Ну-ну.

– Прекрасно пам’ятаю. Не повірите, я не ганявся за сніжинками й не гавкав на сніг. І не їв його.

Не віриться, що такі різні й чужі люди можуть закохатись одне в одного, а потім стати спиною до спини й захисти заборонене кохання ві своїх, чужих і навіть від самих себе?

Автор обіцяє хепіенд. не вірите? перевірте отут: 

Рома Аріведерчі 

ЛЮБОВ ЗА ПІВ ЦІНИ  

https://booknet.ua/reader/lyubov-za-pv-cni-b434833?c=4718617

Приємних вражень!

***

І нагадую про свої соцмережі. Там бувають анонси і розіграші) А ще, в тг-каналі, візуали, які трішки не відповідають політиці блогу. Щоб підписатись на сторіночку – натискайте картинку соцмережі.