— Моя дівчинко, моя вперта і кохана, вийдеш за мене? — запитав він ніжно, з безмежною любов’ю та надією вдивляючись у мої очі. — Без горя, болю й усякої непотрібної біди. Тільки щастя. Тільки ми. Тільки наша сім’я. 
Здавалося, моє серце зробило шалене сальто в грудях. Я дивилася на нього, мого чоловіка, мого Альфу, мого захисника й коханого, і сльози безперешкодно покотилися по щоках. 
Не зумівши сказати ні слова від щастя, я просто кинулася йому на шию, зарившись обличчям у плече й, ледь стримуючи ридання радості, тихо прошепотіла...