Ото зараз сиджу та думаю: вибачатися чи виправдовуватися.

Справа в тому, що «Кляте фентезі» було задумане як щось легке та коротке, але вже зараз перевалило за 350К символів і я розумію, що попереду ще багацько подій. Виходить масштабна фентезійна цеглина)

Планувалася ця історія трохи іншою, перший варіант її з’явився взагалі ще році в 2010-ім та виглядав так:

Так, я писала від руки, в школі та російською. Поруч то іще одна стара чернетка, котра з’явилася під підлітковим натхненням сутінками, тільки замість вампіра домовий. Жах, але щось мені підказує, що я і до цього ще доберуся)

 Та до «Кляте фентезі»! Спочатку героїню Зорі звали Каміла, в неї був інший характер, близнюки грали роль фону, а головним фаворитом був демон «весь такий жорстокий та пихатий». І фінал мав бути трагедійно-трагічним…

Але йшли роки та любов до драми з мене вивітрилася.

Восени 2024-го я знову знайшла цей кошмар, перечитала, посміялась, поплакала і вирішила переписати. Так з’явилася Зоря Манжелій і вже тоді варто було зрозуміти мені, що легкої історія не буде. Адже я дала героїні прізвище своєї бабусі, котра померла цієї ж осені. Хочу, щоб ця героїня була щаслива у пам’ять про неї. 

Взагалі у цій історії багато деталей з того на що сподіваюся і того, чого вже нема. Рудий песик Барабошка, сині двері, деякі спогади Зорі. У кожну історію я вкладаю щось знайоме, але тут, здається, зібралося все, чого не вже або ще немає. 

Вже є ідея наступної історії, але спочатку завершу цю.

Письменниці з важким характером також мають право на щасливий фінал)