Молодіжка) Перше кохання, нерозділені почуття. 
Він мріє стати відомим футболістом, а вона - співачкою) 

                                                                                                                            ТИЗЕР

- Крихітко, так яким чином ти опинилася тут? Чи тебе викликали?

- Що? - не зовсім зрозуміла його запитань.

- Ну як це не розумієш? Ти для нього? Для нашого іменинника? Тебе ж замовили йому в подарунок?

- Ні, ви переплутали. Я просто.

- А що ж ти забула тоді тут?

- Я, - швидко озираюся, і зупиняю свій погляд на сцені з мікрофоном. Порожній сцені. І я кажу перше, що спадає мені на думку:

- Я.. Я співаю. Повинна була вийти на сцену, але зіткнулася з вами.

- Так? Але ми начебто не замовляли живе виконання.

- Це подарунок від фанатів. На честь дня народження Андрія Воровенко.

Щоправда, співала я востаннє в караоке рік тому. Але тоді всі аплодували і просили заспівати ще. Голос у мене і справді є, але от чи оцінять? Ех, що б не випровадили звідси - доведеться співати. Хлопець нічого не відповідає, а я швидко піднімаюся на порожню сцену і мене одразу ж висвітлюють прожектори. І всі в барі звертають увагу на мене, всі, окрім Андрія, на колінах якого влаштувалася дівчина, і він повністю захоплений роздивлянням її грудей, що ось-ось випадуть із декольте.

- Шановні гості! У цей вечір ми всі зібралися, щоб привітати найкращого нападника клубу Андрія Воровенко з днем народження. Це пісня для нього. І звісно з музикою я схибила, тож доведеться співати наживо.

На мене втупилася сотня очей, але я взяла все ж таки себе в руки і

І я заспівала, згадавши найулюбленішу пісню. Яку трохи переробила. 

Лише тобі я напишу красивий роман

Цей Всесвіт створено з моїх мрій

Коханий я тебе не віддам

Ти мій, тільки мій

Співаю, а на очі навертаються сльози. І він зараз дивиться на мене, спромігшись відірватися від настирливої дівиці.

А тому — не так важливо, що плине час

Розлуку подолаю знов і знов

Він був і завжди буде за нас

Цей світ бо ти, моя любов

Усі аплодують мені по завершенні, а я.... Я натикаюся на невдоволений погляд Андрія і розумію, що час звідси тікати. Він знову не оцінив. Він знову. Я спускаюся зі сцени, і....

- Якого біса ти тут робиш? - Андрій різко хапає мене за руку, прибиваючи до стіни.

                                       Переходьте за посиланням  внизу та насолоджуйтесь)

                                                   https://booknet.ua/book/budu-kohati-b435008

                                            Буду вдячна за ваші вподобайки та коментарі)