Вона обережно відламала гілочку, розглядаючи кожну пелюстку, коли раптом відчула гострий біль. Крапля крові виступила на її пальці, і вона мимоволі піднесла його до рота.
В ту ж мить Нео насторожився, його шерсть стала дибки, а з горла вирвалося глухе гарчання. Він пильно дивився в густі кущі, його погляд був сповнений тривоги. Вони продовжили прогулянку садом, але відчуття тривоги не полишало Елеонору. Їй здавалося, що хтось спостерігає за ними з-за дерев, але вона не могла нікого побачити. Раптом тишу розірвав грубий, але жіночий голос:
— Елеонора...
Принцеса здригнулася, її серце завмерло. Вона впізнала цей голос, але не могла повірити, що чує його знову.
— Каптур? — прошепотіла вона, її голос тремтів. — Це ти?