Додано
16.03.25 09:47:37
Я не буду це писати
Це просто діалог в моїй голові, не звертайте уваги.
Думаю, у всіх письменників буває таке або щось подібне... Коли до вас приходить божевільна ідея, яку ви: а) не впевнені, що витягнете; б) немає часу писати, бо у вас і так купа планів; в) незрозуміло, на кого це взагалі розраховано.; г) ви взагалі зараз пишете щось інше, тож киш!
Ні-ні-ні, я не буду. Чесно, не буду.
І в цей момент герой піднімає голову, дивиться на тебе своїми неймовірними очима і питає:
- А навіщо ти тоді зробила мені обкладинку?
- Я... Я хотіла перевірити, чи ШІ зможе передати твій вираз обличчя!
- І як я?
- Ем, ну... Неочікувано приголомшливо. Але писати про тебе я все одно не буду!
Він тихо сміється.
- Ну звісно. Я просто посиджу і почекаю тут.
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДуже знайомий діалог!))) Приблизно такий днями відбувся і в моїй голові))
Марина Тітова, О! Прекрасний компроміс!
У мене не тільки в голові діалоги, а й в телефоні...
Прийшла ідея я записала, а далі буде видно чи з цього вийдуть нормальні книги... І навіть ця книга,яку я пишу зараз, я зразу написала 25 розділ, а потім почала придумувати початок... Навіть не знала про що писати деякі розділи...але загалом все получилося... Тому не спішіть казати НІ.... Можливо пізніше.
Нікнейм, Розумію, таке теж буває. Якщо брати "придуману" і "непридуману" частину, то у мене рідко буває так, щоб на початку було багато заплановано. Але! Я маю розуміти, що ідея мене протримає достатньо довго...
Щодо цього товариша... Я поки що інтенсивно думаю.
Я своїм героям задаю стартову точку, локацію. А потім вони вже якось самі розбираються з усім що на них накотилось. А певний скелет (що буде далі), переломні події. До мене приходять у різних яких місцях.
Ілля Вінницький, Завжди цікаво почитати, як це відбувається у інших письменників. У мене теж, як правило, є набір задач для героя і набір його можливостей, а потім я все в процесі це все приміряю одне до одного. Щодо "що буде далі" тут у мене часто "бла-бла-бла", а там вже в процесі розбираємось.
Загалом у мене все залежить від персонажів.
У мене безліч історій, які чекають свого часу. Дні минають, але ідеї нікуди не зникають—вони живуть у моїй голові, нагадуючи про себе. Кожен герой дивиться на мене своїми виразними очима, як ваший герой й ніби просить: "Дай мені життя". Вони не мовчать, не зникають, а лише сильніше змушують про себе думати.
Тож не зволікайте. Відкладіть усе зайве й пишіть про цього красунчика —він уже готовий ожити на сторінках.
Світлана Романюк, "Чудово вас розумію" (с)
Так, деякі герої геть не дають спокою) Цей поки що чекає, бо дописати книгу, яка в процесі - це залізне правило. А от потім... Подивимось на його поведінку.
А я всі свої нові ідеї розкручую в голові по повній, а потім відкладаю на уявну поличку до інших почекунів. І я знаю що викладу кожну.
Чарівна Мрія, Ага))
Всі такі ідеї я записую та запевняю персонажів, що колись до них повернуся!
Вадим Булава, О так, я теж маю такий список. Дуже корисно - в голові все одно все не втримаєш...
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати