Додано
15.03.25 15:53:29
Мені стало цікаво...
Як сильно ви заморачуєтесь, коли створюєте фіктивні світи або навіть переписуєте хід історії? Коли я тільки-но починав писати, я мав технократичні погляди - і замислився: а якщо світ матиме технократичний лад? Понурившись трохи в історію, я вирішив переписати усе. Під "усе" я маю на увазі історію з 1929-го року :Р
З цього моменту, світ понурився в технократію. А якщо точніше, то світ став триполярним: демократичний світ, комуністичний і технократичний. Але у моєму світі перші два лади поєднуються з третім, тобто техно-комунізм, демократична-технократія тощо. Погодьтеся, що придумувати лор до власних історій це важко, проте цікаво і робить світ більш живим!
А Ви як дійшли до створення лорів Ваших творів?
Феодот
62
відслідковують
Інші блоги
Сьогодні ці історії з приємними знижками! Я завелася - зупини мене! Життя прекрасне! Я застукала свого голого хлопця на секретарці, помилочка - тепер уже колишнього хлопця. Так от, значить, після цього видовища я поїхала
Що ж, коронація пройшла успішно, але попереду ще святковий бал! Що ж принесе вечір та ніч Регіні? Відповідь на це питання відкриється у наступних трьох розділах) До фіналу залишилося зовсім трохи ♥️ (P.S. Також буде додаткова
Щоб давати рекомендації, потрібно 100 підписників. У мене — 70, тому пропоную взаємну підписку. Зі свого боку обіцяю коментувати тільки коректно й з повагою. І хто знає — можливо, ми надихнемо один одного на ідеї.
Привіт. Сьогодні нарешті закінчила літню історію "Літо поза мережею". Останні глави, а саме фрагменти давати не буду, бо це реально будуть спойлери. Але представляю вам анотацію та арти, яких не було в попередніх блогах. Анотація: Після
“Character is not what people say, but what they notice.”
— John Gardner «Персонаж — це не те, що люди говорять, а те, що вони помічають».
— Джон Ґарднер Практика: Персонажо-центричне письмо — програми MFA та психологічний
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПросто в якусь мить зрозуміла, що не витримую реальність. Почала вкладати всі свої негативні емоції і думки в історії. Тож перші роботи - переважно трилери. Зараз вже трохи пропрацювала свою менталку. Історії стали трохи мʼякшими. В ідеалі мрію колись дійти до дитячого формату.
Ірина Скрипник, Згоден. Тим паче, що у мене в творах такі поняття, як «добрий» та «поганий» - дуже розмиті. Є головний герой, але не факт, що він добрий. Раптом антагоніст має добріші наміри, аніж сам протагоніст? Отакі моменти я обожнюю)
До речі, підписалась. Успіхів у творчості!
Ірина Скрипник, Дякую, навзаєм!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати